Мистецтво скульптури та архiтектури 19ст.

У 19 століття тісному зв'язку з російською архітектурою розвивається архітектура на Україні. Великий розмах отримує будівництво палаців, садиб, садово-паркових ансамблів. Бурхливе господарський зростання України, що перетворив її на важливий життєвий центр Російської імперії, створив сприятливі умови для перебудови старих і виникнення нових міст, споруди тріумфальних арок і пам'ятників. Завдяки безпосередній діяльності на Україні видатних російських архітекторів українським зодчеством був органічно сприйнятий російський класицизм. До числа кращих пам'яток цього періоду належать палаци і садиби в селах Хотінь, Диканька, садиба Галагана в Сокиринцях (1825-1829, за проектом місцевого архітектора П. А. Дубровського). Багато міст отримують новий вигляд. У Полтаві архітектор Тома де Томон і скульптор Ф. Щедрін на честь сторіччя Полтавської битви створюють на Круглій площі архітектурний ансамбль з колоною Слави (1805-1811). В Одесі споруджується прекрасно пов'язаний з заново вирішеним архітектурним ансамблем площі пам'ятник Рішельє (1823-1828) роботи російського скульптора І. П. Мартоса (крім цього, на Україні Мартосом створені надгробки фельдмаршала А. А. Румянцева-Задунайського (1804-1805) у Києво -Печерській лаврі та І. М. Висоцького (1820-і рр..) на кладовищі Видубицького монастиря в Києві).
Важливу роль у містобудуванні грає споруда лікарень, поштових будівель, торгових рядів, навчальних закладів, серед яких виділяється витримане в традиціях строгого класицизму будівлю університету в Києві (1837-1843), споруджена за проектом В. І. Беретті. У цей же період з'являється плеяда українських зодчих, в числі яких талановитий учень В. І. Баженова і М. Ф. Казакова-А. І. Меленський, автор цивільних і житлових будинків у Києві, храмів-ротонд (на Аскольдовій могилі і у Фроловському монастирі) і пам'ятника Хрещення Русі (1802-1808).
У другій половині 19 ст. архітектура на Україні втрачає єдність стилю. Перевантаженість декором, еклектичне змішання стилів стає її характерною...

Тенденції розвитку, ідеї і художні інтереси архітектури XIX ст. мали свої корені в році, що минає бароко, який був останнім стилем, що об'єднував у ряді країн мистецтво і будівельну культуру в систему, що мала цілісне художнє вираження. Коли в другій половині XVIII в. бароко втратило свою динамічність, його форми і тектоніка поступилися найбільшому стилю XIX століття - класицизму. Однак розвиток нової архітектури йшло не тільки в цьому напрямку. Майже одночасно з класицизмом, який зовні перейняв форми античності, але мав вже інше внутрішній зміст, народився і романтизм, який оживив стилістичні прояви середньовічної архітектури, але був глибоко проникнуть новим конструктивним духом.
Зі зміною погляду на архітектуру, з розвитком будівельної техніки, появою нових типів споруд в XIX ст. відбулося також значне переміщення центру світового розвитку архітектури. На першому плані виявляються країни, які не пережили вищого етапу розвитку бароко.
Своєї вершини класицизм досягає у Франції, Німеччині, Англії та Росії. Романтизм спочатку найбільш широко проявляється в Англії, в культурі якої зв'язок з середньовіччям ніколи не переривався. На початку XIX ст. романтизм поширився і на континенті, насамперед у зв'язку з перебудовою аристократичних резиденцій, закладкою заміських парків і розвитком ландшафтної архітектури.
Під знову ожившими ідеалами античної краси і середньовічних уявлень зароджувалася одна з найбільших змін в історії архітектури нашої епохи. Після розпаду великих історичних стилів, які пережили століття, в XIX ст. відбувається явне прискорення процесу розвитку архітектури. Це стає особливо очевидним, якщо порівняти минуле сторіччя з усім попереднім тисячолітнім розвитком. Якщо рання середньовічна архітектура і готика охоплюють близько п'яти століть, ренесанс і бароко разом - вже тільки половину цього терміну, то класицизму знадобилося неповне сторіччя для того, щоб оволодіти Європою і проникнути за океан. Романтизму ж у своєму новоготіческом новороманском...