Сучасні класифікації психічного дизонтогенезу

Актуальність теми полягає в тім, що в даний час одним з найбільш актуальних проблем дитячої клінічної психології є проблема кваліфікації і систематики гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (ГРДВ). Це порушення проявляється невластивими для нормальних вікових показників гіперактивністю, дефіцитом уваги, імпульсивністю. В даний час накопичено велику кількість теоретичних і емпіричних даних з проблеми ГРДВ. Так, в рамках психології аномального розвитку ГРДВ розглядається як один з варіантів психічного дизонтогенеза. Але при цьому не уточнюється місце і кваліфікація ГРДВ як типу дизонтогенеза в класифікаціях аномального розвитку.
Будь-який розвиток, на відміну від інших змін об'єкта, насамперед, характеризується якісними змінами, появою новоутворень. Найбільш важливими ознаками розвитку є: незворотність; спрямованість; закономірність; диференціація, розчленування раніше колишнього єдиним елемента; поява нових сторін, нових елементів у самому розвитку; перебудова зв'язків між сторонами об'єкта. Одним з продуктів розвитку є психіка людини. Індивідуальний розвиток психіки (онтогенез) розглядається не тільки як зростання, але і як процес, при якому «кількісні ускладнення і зміни переходять у якісні, корінні, суттєві і призводять до стрибкоподібно виявляється новоутворенням»
Вивчення закономірностей аномалій розвитку психіки зосереджено в таких галузях знань, як: дитяча патопсихологія, дитяча психіатрія, дефектологія. Більшість фахівців підкреслюють, що при дослідженні психічно хворої дитини не можна обмежитися лише психологічної кваліфікацією основних психічних розладів, їх структури і ступеня вираженості, необхідний облік відхилень від стадії вікового розвитку, на якій знаходиться дитина. У вітчизняній патопсихології стосовно до явищ аномального розвитку прийнято термін «дизонтогенез».
Науково - теоретичними передумовами розробки даної проблематики послужило розуміння закономірностей розвитку психіки в рамках еволюційно-динамічного підходу, а також концепція...

У міру формування дитячої психіатрії як самостійної галузі психіатрії в патогенезі та клінічній картині хвороби все більшого значення почало надаватися ролі віку, а також симптоматологии, зумовленої аномальним розвитком в умовах хвороби.
Разом з тим, закономірності аномального розвитку психіки дитини є предметом вивчення всіх галузей корекційної педагогіки, патопсихології, фізіології. Дослідження в галузі дитячої патопсихології і дефектології показали зв'язок механізмів аномального і нормального розвитку, а також ряд закономірностей сістемогенеза вторинних порушень. Клініцисти описали співвідношення симптомів хвороби та аномалій розвитку при різних психічних захворюваннях.
За час вивчення даної проблематики було запропоновано кілька класифікацій дизонтогенеза. Найбільш диференційованою є класифікація, запропонована В.В.Лебединский. У ній виділені шість варіантів психічного дизонтогенеза. На думку самого автора, ці варіанти повинні розглядатися не як самостійні незалежні освіти, а скоріше як синдроми аномального розвитку, які нерідко можуть поєднуватися один з одним при переважання якого-небудь ведучого.
Дані про етіологію, механізми, формах психічного дизонтогенеза, накопичені в різних галузях знання, складають основу розробок найбільш адекватних методів диференційованої психолого-педагогічної корекції порушень аномально розвивається психіки хворої дитини.
Найбільш характерною моделлю є дизонтогенез при синдромі раннього дитячого аутизму. Його етіологія і патогенез неясні. У значній частині випадків йдеться про ранньої дитячої шизофренії.

Останнім часом все частіше висловлюється думка про зв'язок цієї аномалії розвитку та з органічним ураженням мозку. Для спотвореного розвитку характерна найбільш виражена асинхрония. У процесі формування психічних функцій спостерігається інша ієрархія в послідовності розвитку окремих систем, значною мірою протилежна нормальному онтогенезу: так, передчасне розвиток мови значно обганяє формування локомоторних функцій, а в...