У старших класах вивчення просторових фігур відбувається на уроках стереометрії

Вступ
Дитина дуже рано починає орієнтуватися в оточуючому її реальному, а потім і уявному просторі з урахуванням положення власного тіла. В дослідженнях А. Я. Колодної, Б. Г. Ананьєва , А. А. Люблінської , А. Н. Сорокіна і багато інших показано, що перші просторові образи у дітей виникають при усвідомленні ними схеми свого тіла, залежно від розпізнавання правої і лівої руки (ноги). Всі предмети в просторі вони сприймають з урахуванням його вертикального положення (вгорі — внизу, спереду — ззаду, збоку, справа— зліва і т. п.). Ця природна позиція служить для створення різноманітних і адекватних просторових образів.
Орієнтація по схемі тіла є ведучою не тільки при практичному оволодінні простором, але і при переході від реального (фізичного) до уявного (геометричному) простору.
Про це красномовно свідчать дитячі малюнки. Починаючи малювати, діти намагаються перш за все відтворити в малюнку себе або інших «чоловічків». Відтворюючи умовними засобами себе в малюнку, вони стараються на цій основі зробити композиційну побудову малюнка, тобто здійснити просторове розміщення всіх об'єктів. В молодших класах на уроках малювання учні малюють спочатку фігури на площині, але деякі з них вже стараються надавати їм об’ємного вигляду. Пізніше ці фігури зображають в просторі, не знаючи при цьому, що таке трьохвимірний простір. Діти ліплять об’ємні фігури з пластиліну та роблять їх з інших підручних матеріалів [1], [2].
У старших класах вивчення просторових фігур відбувається на уроках стереометрії [3].

Саме фізіологія розвитку дитини вимагає більш раннього ознайомлення школярів з просторовими фігурами. Дослідження вітчизняних та зарубіжних фізіологів переконливо свідчать, що вік 8-12 років з домінуючим розвитком правої півкулі найбільш сприятливий для сприймання простору, просторових фігур, розвитку просторових уявлень та уяви.
Ознайомлення молодших школярів та учнів 5-9 класів із стереометричними фігурами на наочно-оперативному рівні узгоджується з принципом природо...

1. Література.






















Вступ
Дитина дуже рано починає орієнтуватися в оточуючому її реальному, а потім і уявному просторі з урахуванням положення власного тіла. В дослідженнях А. Я. Колодної, Б. Г. Ананьєва , А. А. Люблінської , А. Н. Сорокіна і багато інших показано, що перші просторові образи у дітей виникають при усвідомленні ними схеми свого тіла, залежно від розпізнавання правої і лівої руки (ноги). Всі предмети в просторі вони сприймають з урахуванням його вертикального положення (вгорі — внизу, спереду — ззаду, збоку, справа— зліва і т. п.). Ця природна позиція служить для створення різноманітних і адекватних просторових образів.
Орієнтація по схемі тіла є ведучою не тільки при практичному оволодінні простором, але і при переході від реального (фізичного) до уявного (геометричному) простору.
Про це красномовно свідчать дитячі малюнки. Починаючи малювати, діти намагаються перш за все відтворити в малюнку себе або інших «чоловічків». Відтворюючи умовними засобами себе в малюнку, вони стараються на цій основі зробити композиційну побудову малюнка, тобто здійснити просторове розміщення всіх об'єктів. В молодших класах на уроках малювання учні малюють спочатку фігури на площині, але деякі з них вже стараються надавати їм об’ємного вигляду. Пізніше ці фігури зображають в просторі, не знаючи при цьому, що таке трьохвимірний простір. Діти ліплять об’ємні фігури з пластиліну та роблять їх з інших підручних матеріалів [1], [2].
У старших класах вивчення просторових фігур відбувається на уроках стереометрії [3].

Саме фізіологія розвитку дитини вимагає більш раннього ознайомлення школярів з просторовими фігурами. Дослідження вітчизняних та зарубіжних фізіологів переконливо свідчать, що вік 8-12 років з домінуючим розвитком правої півкулі найбільш сприятливий для сприймання простору, просторових фігур, розвитку просторових уявлень та уяви.
Ознайомлення молодших школярів та учнів 5-9 класів із стереометричними фігурами на...