Поняття і значення конституції в різноманітних зарубіжних країнах

Поняття і значення конституції в різноманітних зарубіжних країнах
В юридичній науці та практиці конституція розглядається як основний закон держави, який регламентує найважливіші суспільні відносини в державі. До них належать засади суспільного ладу та політики, правового становища особи, державного устрою, організація та діяльність органів державної влади. Термін “конституція” походить від латинського “constitutio”, що означає “устрій”. Так іменувалися й деякі акти, що видавалися римськими імператорами. У сучасному світі атрибутом переважної більшості держав, які претендують на право називатися демократичними, є існування та функціонування конституції [5, с. 26]. Майже в усіх країнах світу це єдиний нормативний акт вищої юридичної сили (іноді кілька таких актів), що регламентує окремі сторони економічної і політичної організації суспільства, встановлює засади державного ладу і визначає основи правового статусу особи.
О. Фрицький характеризує конституцію наступним чином: "це нормативно-правовий акт, що має юридичні властивості, за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені, закріплюють права і свободи людини і громадянина, основи громадянського суспільства, які охороняються державою, утверджують основні засади устрою суспільства і держави, визначають суб'єктів влади, а також механізм її організації і здійснення"[7, с. 75—76].
Шаповал В. говорить про конституцію як про основний закон держави, єдиний нормативно-правовий акт найвищої сили чи кілька таких актів, що регламентують окремі сторони суспільного буття, в першу чергу в зв'язку з організацією і здійсненням державного владарювання; встановлюють засади державного ладу, порядок формування, організа¬ції та діяльності ключових ланок державного механізму; визначають начала терито¬ріальної організації держави і. відповідно, влади; фіксують основи правового статусу фізичної особи (індивіда), її взаємовідносини з державою. Таке визначення конституції засвідчує головні об'єкти...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА – М, 2000. – 488с.
2. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т. 1-2. Общая часть / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М., 2000.
3. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / В.Е. Чиркин; Институт государства и права РАН, Академический правовой институт. 3-е издание, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 622 с.
4. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / За заг. редакцією В.О. Ріяки. – К.: Юринком Інтер, 2002. – 512 с.
5. Ларін М. Минуле та майбутнє Основного Закону України // Юридичний вісник України. – 2006. - № 25.
6. Основи права України // За ред. В. Л. Ортинського. - 2-е вид., доп. i перероб. - Львiв : Орiяна-Нова, 2005. - 366 с.
7. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. — К.: Юрінком Інтср, 2002. — 536 с.
8. Шаповал В. Юридичний феномен конституції держави // Вісник Конституційного суду України. – 2007. - № 2. – с. 42.
9. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – 3-є стереотип. вид. – К.: АртЕк, 2000. – 264 с.