Поняття призначення покарання, його загальні засади та принципи

Поняття призначення покарання, його загальні засади та принципи
М.І. Бажанов зазначає, що покарання як один із центральних інститутів кримінального права є важливим інструментом у руках держави для охорони найбільш значущих суспільних відносин. Воно є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності і водночас покликано забезпечувати поведінку людей відповідно до вимог закону.
Необхідною передумовою призначення покарання є вчинення особою злочину, який прямо передбачений у кримінальному законі. Лише коли в ході судового розгляду повністю буде доведено, що підсудний винний в інкримінованому йому злочині, коли цьому злочину у вироку суду буде дана правильна кваліфікація, створюється законна підстава для призначення покарання [3, с. 215].
Призначення покарання ґрунтується на певних принципах, а саме: 1. законності покарання; 2. визначеності покарання в судовому вироку; 3. обгрунтованості й обов'язковості мотивування покарання у вироку; 4. гуманності покарання; індивідуалізації і справедливості покарання.
Перший принцип: законність покарання полягає у вимозі призначення покарання відповідно до кримінального закону. Згідно з цим принципом покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину; покарання може призначатися лише за вироком суду; система і види покарань, що можуть бути призначені судом, вичерпно перелічені в законі; кожне з покарань може призначатися лише в порядку і межах, встановлених законом.
Другий принцип: визначеність покарання в судовому вироку як принцип призначення покарання прямо випливає з принципу законності і полягає в тому, що призначене особі покарання повинно бути визначене в судовому вироку з точним зазначенням як виду, так і строку цього покарання. Такий принцип дістав своє закріплення ще в 1922 р. Так, відповідно до ст. 339 КПК 1922 р. покарання у вироку повинно бути визначено таким чином, щоб не виникало ніяких сумнівів при виконанні вироку щодо роду і розмірів покарання, призначеного судом....

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Голіна В.В. Судимість. – Х.: Харьков юридический, 2006. – 384 с.
2. Козаченко И.Я., Незнамова З.А. Уголовное право. – Москва: НОРМА-ИНФРА, 1997.
3. Кримінальне право України. Загальна частина // За ред. М.І. Бажанова. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
4. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. Відп. ред В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 717 с.
5. Кругликов Л.Л. О критериях назначения уголовного наказания // Советское государство и право. – 1988. – № 8.
6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Л. вранці заїхав на територію дачного селища і з чужого домоволодіння викрав майна вартістю 712 грн. Викрадене він завантажив на велосипед, вивіз до сусіднього населеного пункту й продав. Суд визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК й призначив покарання у виді 3-х років позбавлення волі. При цьому суд вважає за можливе звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК. Засуджений 1970 р. н., не працює, розлучений, раніше засуджувався за ч. 2 ст. 185 КК, але був звільнений від покарання у зв’язку з амністією. Суд послався як на обставини, що пом’якшують покарання, визнання вини, каяття у вчиненому, сприяння у вчиненні злочину, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини.
1. Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? 2. У чому полягає умовність цього виду звільнення? 3. Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? 4. Які його правові наслідки? 5. Чи може бути воно застосоване до Л.?