Психологические особенности людей пожилого возраста (Украина)

В сучасному світі зростає частка людей похилого віку в населенні більшості країн. Це пов’язано з збільшенням середньої тривалості життя. У середньому в економічно розвинутих країнах частка осіб старше 60 років складає 12-22% загальної кількості населення, в нашій країні – більше 16 %. Тому проблеми їх суспільного, соціального положення, ролі та місця у сім’ї, медико-соціальної реабілітації, соціального обслуговування та забезпечення має важливу теоретичну і тим більше практичну значущість.
За класифікацією Всесвітньої організації (ВОЗ), населення у віці від 61-74 років відноситься до людей похилого віку, від 75 до 89 – до старшого, а від 90 років і старше – до довгожителів. Ця класифікація включає біологічні і соціальні можливості людей похилого віку.

Старіння населення можна пояснити в першу чергу покращенням матеріальних умов і досягненням медицини. Але в цьому процесі досить значущими є відмінності по країнах та регіонах. Кількість людей похилого віку, як правило, більше в розвинутих країнах, в великих містах, в сільській місцевості.

При відповідному відношенні до людей похилого віку з боку держави, суспільних та інших організацій, суспільства в цілому їх життя може бути достатньо повноцінним.

Ритм старіння суттєво залежить від образу життя людей похилого віку ( як правило пенсіонерів), їх положення в сім’ї, рівня життя, умов праці. Соціальних і психологічних факторів.

Серед людей похилого віку виділяють:

- бадьорі, фізично здорові;

- які живуть у сім’ях;

- самотні;

- нещасні.

Для того, щоб працювати з людьми похилого віку слід знати їх соціальне положення (в минулому та теперішньому), відмінності психіки, матеріальні та духовні потреби, і в цій роботі спиратися на науку, на данні соціологічних, соціально-психологічних, соціально-економічних досліджень.

Перехід людини до групи людей похилого віку суттєво змінює її взаємовідносини з суспільством, і такі ціннісно-нормативні поняття як ціль та сенс...