Проблема бедности в Украине

Законодавчо бідність в Україні не визначена, не існує і її офіційних критеріїв. 1999 року вперше за участю Держкомстату біло виконано комплексне дослідження цієї проблеми, яке відтепер виконується систематично.
За даними 1999 року бідними в Україні були 27,8 відсотка населення (13,7 мільйона), злиденними – 14,2 відсотка. Протягом 2008 року, всупереч очікуванням, пов’язаним з економічними зрушеннями, тенденції рівня життя та поширення бідності не змінилися – навпаки, і рівень, і глибина бідності навіть зросли.

Найтривожніший симптом – висока частка бідних серед працюючого населення. Близько 78 відсотків всіх бідних становлять сім’ї, де хоча б дин із дорослих працює. Така ситуація віддзеркалює процес постійного знецінення робочої сили протягом 2007-2008 років, що є типовою ознакою бідного суспільства. Майже чверть працюючих отримують заробітну плату нижче межі бідності.

При зайнятості обох батьків 26,1 відсотка сімей з дітьми (без пенсіонерів або інших непрацюючих дорослих) є бідними. Це є наслідком не лише низького рівня оплати праці, але й вкрай недостатньої соціальної підтримки сімей з дітьми. Про останнє свідчить, зокрема, багаторазове зниження співвідношення різних видів допоміг на дітей із середньою заробітною платою. Сім’ї з дітьми мають найбільший ризик збідніти, причому він прямо пропорційний кількості дітей до 18 років. Так, якщо рівень бідності серед сімей, з однією дитиною дорівнює 29,5 відсотка, з двома – 35,9, з трьома дітьми він зростає до 64,1, а з п’ятьма і більше – до 88,7 відсотка. Цей чинник особливо дається взнаки у сім’ях із дітьми до трьох років, де рівень бідності складає 44,1 відсотка.

Страждають від бідності і пенсіонери, 96% яких отримують пенсії нижче межі бідності. Більше третини населення від 55 до 70 років продовжує працювати. Водночас серед пенсіонерів є особи похилого віку, які вже не в змозі працювати. І ці люди, без сумніву, бідують. Особливо складним є положення самотніх пенсіонерів.

За останні роки спостерігається...