Опыт социального воспитания во Франции

Після Великої Французької революції 1873 р. В країнй був започаткований принцип «освіта для всіх і кожного без обмежень, незважаючи на соціальний статус і прибуток». Але треба було дочекатися ще часів ІІІ Республіки, щоб закон Жуля Фері (1881 – 1882) ввів цей принцип у реальне життя, і освіта була суспільно доступною. Педагогам відводилася роль «чорних гусарів» Республіки, які повинні перемогти байдужість і працювати на користь демократії і розвитку.

Франція – це одна із небагатьох країн, де система освіти гостро централізована: все шкільне життя детально регламентується урядовими постановами і циркулярами, а навчальні плани і програми затверджуються Міністерством національної освіти і обов’язкові для всіх шкіл країни. Саме вони являються найважливішими нормативними документами, які встановлюють структуру і зміст освіти, її стандарт. Під освітнім стандартом тут розуміється єдність базового загальнокультурного «ядра» в поєднанні з багатопрофільними доповнюючими типами підготовки.

Протягом еволюції французької школи освітні стандарти, які торкалися різних типів учбових закладів, неодноразово переглядалися, до них вносилися важливі зміни, обумовлені вини5каючими актуальними проблемами: яке необхідне сучасній людині коло знань і вмінь, як визначити границю між загальнокультурними і спеціальними знаннями, як встановити оптимальне відношення між різними циклами навчальних предметів, наприклад гуманітарними і дійснонавчальними і т.д. Розуміється, що не всі вони знаходять адекватне рішення, але розшуки постійно продовжуються.

Вирішення таких задач уже давно пов’язується у Франції з диференціацієї виховання у середній школі. Вона введена майже півтора століття тому назад, з 1852 року.

Отож, як ми бачимо з вище наведених фактів, у процесі історичного розвитку система освіти у Франції зазнала багатьох реформ, проте основна структура залишилася без змін.

Весь навчальний цикл поділяється на чотири великі етапи: дошкільна освіта або дитсадок, початкова або...