Социально-психологическая среда молодых инвалидов

У більшості інвалідів спостерігається прояв соціально-психологічної дезадаптації різного ступеня вираження. В її основі лежать два основних фактори: соціальний та психологічний. Під соціальним розуміється те положення, яке займає інвалід в суспільстві. Затруднені всі види соціальної життєдіяльності: отримання освіти, проведення вільного часу, сімейне життя.

Всю сукупність соціальних обмежень можна звести до поняття – соціальна ізоляція інвалідів. Особливо це відноситься до інвалідів з порушеннями опорно-рухової системи. В багатьох випадках вони стають в’язнями в особистому будинку. Коло їх спілкування обмежується лише членами родини, в кращому випадку ще їх співтоваришів – також інвалідів з ОРП.

Другим з основних факторів соціальної дезадаптації інвалідів – психологічний. У більшості інвалідів можуть бути виявлені порушення практично на всіх рівнях функціонування психіки.

- на рівні емоційному – в регуляції;

- на індивідуально-психологічному;

- на соціально-психологічному,

а також на вищому особистісному рівні ціннісних орієнтацій, що ведуть до мотивів і установок.

Психологічні порушення обумовлені двома основними причинами. Перша – це, звичайно саме захворювання, що призводить до фізичних страждань, страху перед майбутнім.

Друга причина психологічних порушень – саме інвалідність. Інваліди представляють собою специфічний контингент, який суто відрізняється від „просто хворих”. Сам факт отримання групи інвалідності змінює соціальний статус людини. З годувальника сім’ї він перетворюється в „тягар”, з робітника в „нахлібника”, з члена дружньої компанії – в предмет жалоби й співчуття. По крайній мірі, саме так сприймають зміну свого положення самі інваліди.

Слід відмітити, що між соціальним і психологічним факторами соціальної дезадаптації інвалідів існує нерозривний взаємозв’язок. Очевидно, що соціальна ізоляція неминуче веде до...