Статистика бедности

Добробут людини значною мірою визначається матері­альним рівнем її життя, який найчастіше вимірюється обсягом поточних доходів або витрат.
Показники диференціації населення за доходами або витрата­ми дають певну оцінку його розподілу за рівнем життя, але ма­ють і деякі недоліки. Головний із них полягає в тому, що на їх основі неможливо чітко виокремити малозабезпечені, середньо-забезпечені і високозабезпечені групи населення, що вкрай необхідно для розробки і реалізації соціальної політики. Вирішити це завдання можна тільки при визначенні граничних розмірів дохо­ду груп населення, і, насамперед, малозабезпеченого (бідного) населення.

Бідність звичайно визначається як неприпустимо низький рі­вень життя або порівняно з рівнем життя інших членів суспільст­ва, або щодо певних стандартів життя. Вивчення бідності — особ­ливе завдання соціальної статистики. Вона має подавати інфор­мацію про чисельність населення країни і регіонів, яке мешкає нижче межі бідності, про демографічний і соціальний склад цьо­го населення, джерела його доходів і тривалість перебування в бідності.

Розрізняють два підходи до вимірювання бідності: бідність за доходами і бідність за можливостями.

До бідного населення за доходами належить населення, що має доходи, які не забезпечують визнаний суспільством рівень мінімального споживання. Нині відсутній єдиний підхід до ви­значення межі (порогу) такого доходу, що створює певні трудно­сті при вивченні рівня бідності.

Визначення межі бідності, що використовується в щорічних доповідях ООН про людський розвиток, засноване на концепції «абсолютної» межі. Межа бідності, відповідно до цієї концепції, визначається рівнем доходів або витрат у грошовому виразі, ниж­че котрого неможливо забезпечити мінімальне адекватне харчу­вання, а також задовольнити основні непродовольчі потреби. Та­кий підхід використовується винятково з метою забезпечення ко­ректності міжнародних порівнянь і не може бути соціальним нор­мативом під час вироблення соціальної...