Розвиток моральних та естетичних якостей молодших школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлінського

Актуальність теми. Особлива заслуга Василя Сухомлінського полягає в тому, що він одним з перших вітчизняних педагогів вдало об\'єднав ідею всестороннього розвитку особи з ідеєю гармонійного розвитку суспільства. Він постійно акцентував увагу на тому, що учбово-виховний процес покликаний зберегти функціональну єдність, якою природа наділила кожного з нас, — єдність душі, духу і тіла.
Роботи Василя Сухомлінського дають особливий матеріал в аспекті гармонізації сімейного виховання учнів. Навіть побіжний погляд досить, щоб зрозуміти основну дилему, що вирішується вчителем-патріотом в сім\'ях селян: або подолання анархії в сімейно-шкільному вихованні молоді, або поступовий розпад існуючих соціальних відносин, як мінімум, на рівні селища. Але це ж загроза для держави!
Сухомлінський підкреслював, що батьки повинні бути вимогливі до самих себе, оскільки там, де немає мудрості, де батьки самі не виховані, їх любов може калічити дитячий характер. Мене вражає глибоке передбачення Василя Олександровича про згубні наслідки деформованої батьківської любові. Пам\'ятаєте, любов-розчулення без серйозного передбачення перспективи, або любов-деспотизм з вічними повчаннями і завищеною вимогливістю, або ж любов-відкуп, коли матеріальне забезпечення дитини знімає інші проблеми з батьків. А справжня батьківська любов, на думку Василя Олександровича, полягає в тому, щоб навчити дитину бачити, відчувати, розуміти і переживати те, що він живе серед людей і відповідальний перед ними за свої вчинки. І знаєте, що важливе: у спектрі моральних цінностей сімейного виховання для нашого земляка центральною дійовою особою була мати. Культ матери в духовному житті школярів передбачав виховання у дітей пошани, любові, шанобливого і дбайливого відношення до неї, благоговіння перед нею. Але при цьому культ матери забезпечувався вихованням у дітей пошани до отця як розділу і годувальника сім\'ї.
Мета вивчення даної курсової роботи – вивчення моральних та естетичних якостей молодших школярві у...

Азбука моральної культури входить в свідомість і душу лише тоді, коли в шкільному колективі є елементарна моральна культура людських взаємин. Це дуже просте і одночасна дуже складна справа. Просто воно тим, що відносини ці укладаються в єдину формулу: кожен повинен відноситися до кожного як до людини. Складно тим, що людські відносини повинні охоплювати всі сфери духовного життя і всіх членів колективу - і вихователів, і вихованців.
Краса природи грає велику роль у вихованні духовного благородства. Вона виховує в душі підлітка здатність відчувати, сприймати тонкощі, відтінки речей, явища, рухи серця. Природа є джерелом добра, її краса впливає на духовний світ людини тільки тоді, коли юне серце ушляхетнюється вищою людською красою - добром, правдою, людяністю, співчуттям, непримиренністю до зла.
Культура естетичних відчуттів вимагає високої загальної культури шкільного життя, особливо моральної культури - відносини до людини як до вищої цінності. Естетичні цінності виявляться безсилими в обстановці, де панує грубість, байдужість, непорядність в \"дрібницях\" повсякденних взаємин.
Виховання моральних почуттів: любові до рідних, взаємоповаги і взаємодопомоги, милосердя, на жаль, у багатьох школах здійснюється через «словесне» моралізаторство, тобто перевага надається запам’ятовуванню моральних норм, правил, замість того, щоб естетично й емоційно пробуджувати почуття за допомогою казки. У словнику В.Даля воно трактується як “правила для волі і совісті”. Моральне виховання дітей у психологічній літературі – це цілеспрямований процес організації та стимулювання їх різнобічної діяльності, спілкування, спрямований на оволодіння моральною культурою поведінки, ставлення до навколишнього світу.