Підприємство в галузі якості

У сучасних умовах виробництво продукції, розвиток науки та техніки неможливі без оволодіння таких наук, як стандартизація, кваліметрія та сертифікація якості продукції, використання їх методів і засобів. Вказані науки, що тісно пов\'язані між собою, виникли дуже давно, але наукове обґрунтування отримали порівняно недавно. Особливо це відноситься до наймолодших з них — кваліметрії та сертифікації. У двадцятому столітті основні терміни, означення, принципи, методи, засоби тощо стали об\'єктами стандартизації, що надало їм статус \"технічних законів\". До них відносять нормативні документи, державні стандарти України (ДСТУ), міжнародні, міждержавні та національні стандарти інших країн, що прийняті компетентними та повноважними органами та установами, як чинні в Україні. Кваліметрію, як науку, почали вивчати тільки у другій половині XX століття, а сертифікацію – зовсім недавно.
Ринкова економіка разом з державним регулюванням та тимчасовою допомогою зумовлюють впровадження нових ефективних технологій та відмирання старих. Яскравим прикладом такої діяльності за останні роки є розроблення та впровадження у реальне виробництво комп\'ютерних технологій, виробництво самих комп\'ютерів, електронно-обчислювальних машин, нових засобів вимірювання та контролювання показників якості продукції тощо.
В умовах жорсткої ринкової конкурентної боротьби невпинно зростають вимоги до продуктивності, точності виконання функцій, швидкодії, мінімізації маси, габаритних розмірів, енергоємності, вартості, надійності, довговічності виробів. В умовах ринкової економіки особливо швидко зростають вимоги до якості продукції, яка є основним показником роботи будь-якого виробництва, а високий її рівень — гарантом ефективності його діяльності.
Для гарантування рівня якості виготовлюваної продукції та захисту інтересів споживачів розроблена та прийнята система сертифікації продукції, яка полягає у засвідченні третьою стороною (уповноваженим чи акредитованим органом) відповідності її заданим вимогам...

У розвинутих країнах (США, Франція, ФРН та інші) впроваджують систему тотального забезпечення якості (ТЗЯ), яка пройшла експериментальну перевірку в Японії. Основна мета системи ТЗЯ — посилення конкурентоспроможності товарів, що досягається практичною реалізацією комплексу таких принципів:
1. Забезпечення постійної відповідності продукції запитам споживача.
2. Зосередження зусиль на запобіганні проблемам, а не їх усунення (у японських фірмах в середньому 60% витрат на забезпечення якості спрямовується на запобіжні заходи, 30% - на здійснення контролю якості, 7%-на усунення браку з внутрішніх причин, 3%- на усунення браку, викликаного зовнішніми причинами).
3. Ринкові переваги продукції за рахунок її особливої якості та упаковки.
4. Оцінка діяльності всіх підрозділів та служб підприємства за критеріями якості.
5. Персональна відповідальність та самоконтроль кожного працівника з урахуванням колективних оцінок і думок.
У розвинутих країнах організація гуртків контролю якості (ГКЯ) розглядається як обов\'язкова складова ТЗЯ. Цей організаційний резерв зростання якості являє собою форму низового громадського контролю працівниками одного підрозділу якості продукції та факторів, які її формують. ГКЯ, як правило, включають 5—10 чоловік, а керівником групи здебільшого призначається керівник підрозділу. Члени гуртка самостійно обирають тему розробок, а вище керівництво виступає перед членами ГКЯ з проблемними доповідями. Робота груп якості висвітлюється на спеціальних стендах. Найбільш вдалі розробки преміюються, премія розподіляється між членами ГКЯ.
Розробки, що проводяться у гуртках, спрямовані на поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації працівників, раціоналізацію технологічних процесів, удосконалення стилю керівництва. Менеджери багатьох фірм вважають, що ГКЯ допомагають створити на підприємствах атмосферу співдружності.
Економічний ефект, отримуваний від реалізації пропозицій членів ГКЯ, приблизно...