Ceriodaphnia affinis як тест-об’єкт токсичності води природних джерел

РЕФЕРАТ

В роботі 49 сторінок, 4 таблиці, 2 рисунка, було використано 51 літературне джерело.
Об’єкт дослідження – Ceriodaphnia affinis як тест-об’єкт, за допомогою якого можна визначати токсичність води природних джерел.
Мета роботи – було вивчення можливості використання тестової культури Ceriodaphnia affinis для визначення сучасного стану водойм м. Запоріжжя.
Актуальність подібної роботи зумовлена необхідністю вчасного виявлення зумовленої антропогенними стресорами деградації екосистем для зміни життєво важливих параметрів середовища існування людини, доки останнє не зайшли занадто далеко.
За результатами роботи встановлено, що з досліджених водойм найбільше забруднення спостерігається для струмка поблизу с. Бабурка як за гідрохімічними, так і за токсикологічними показниками. Сезонна динаміка якості води для всіх досліджених джерел свідчить, що найчистішою вода є в зимовий період. Влітку погіршують як гідрохімічні, так і токсикологічні показники. За вмістом хлорид-іонів та хімічним споживанням кисню вода р. Мокра Московка періодично перевищує допустимі норми на 10 – 20 %, в річці Суха Московка подібних явищ не спостерігається. Встановлено, що вода річок Мокра та Суха Московка не має гострої та хронічної токсичності (відсоток загиблих особин тест-об’єкта не перевищував 36 % порівняно з контролем). Вода струмка поблизу с. Бабурка виявила гостру токсичність упродовж всього року (загибель особин тест-об’єкта порівняно з контролем склала 55 – 64 %).

БІОІНДИКАЦІЯ, ТЕСТ-ОБ’ЄКТ, ГІДРОБІОЛОГІЧНІ, ТОКСИКОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ВОДИ, CERIODAPHNIA AFFINIS, ГОСТРА ТА ХРОНІЧНА ТОКСИЧНІСТЬ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вендров С.Я. Жизнь наших рек. – Л.: Гидрометеоиздат, 1986. – 342 с.
2. Красилов В.А. Охрана природы: принципы, проблемы, приоритеты. – М., 1992. – 194 с.
3. Одум Ю. Экология. – М.: Мир, 1986. – Т. 1. – 266 с.
4. Новиков Ю. В. Экология, окружающая среда и человек. – М.: Гранд, 2000. – 400 с.
5. Воронков Н.А. Экология. – М.: Агар, 1999. – 384 с.
6. Биоиндикация загрязнений наземных экосистем/ Под ред. Р. Шуберта. – М.: Мир, 1988. – 268 с.
7. Биоиндикация и биомониторинг/ Под ред. Д.А. Криволуцкого. – М.: Наука, 1991. – 257 с.
8. Яцик А.В. Малые реки Украины. – К.: Урожай, 1991. – 312 с.
9. Довкілля для Європи/ 5-та пан-Європейська конференція міністрів «Довкілля для Європи». – К., 2004. – 540 с.
10. Гидробиологический режим Днепра в условиях зарегулирования стока/ Под ред. Я.Я. Цееба. – К.: Наукова думка, 1967. – 389 с.
11. Журавлева Л.А. Многолетние изменения минерализации и ионного состава воды водохранилищ Днепра// Гидробиолог. журнал, 1998. – Т. 34. - № 4. – С. 88 – 96.
12. Каховське водоймище/ під ред. Я.Я. Цееба. – К.: Наукова думка, 1969. – 415 с.
13. Романенко В.Д., Сиренко Л.А., Федоровский А.Д. Экологические проблемы Днепра в ретроспективе и на современном этапе// Гидробиологический журнал, 1998. – Т. 34. - № 6. – С. 22 – 33.
14. Алимов А.Ф. Элементы теории функционирования водных экосистем. – Спб.: Наука, 2000. – 147с.
15. Щербак В.І. та ін. Методичний посібник з визначення якості води. – К.: Прінт-Квік, 2002. – 51 с.
16. Новиков Ю.В., Ласточкина К.О., Болдина З.Н. Методы исследования воды водоемов. – М.: Медицина, 1990. – 399с.
17. Никитин Д.Н., Новиков Ю.В. Окружающая среда и человек. - М.: В.Ш, 1986. – 277 с.
18. Щербак В.И., Емельянова Л.В. Биоразнообразие и структурно-функциональная организация некоторых компонентов биоты Запорожского и Каховского водохранилищ в условиях антропогенного пресса // Гидробиол. журн. – 2002. – Т. 38, № 5. – С. 17-25.
19. Экологические основы адаптации животных - М.: Наука, 1967. – 123 с....