Феміністичні маркери в романах В. Вулф.

Творчість англійської письменниці Вірджинії Вулф ( 1882 – 1941 ) займає значне місце в історії сучасної англійської літератури. Творчість письменниці вражає своєю різноманітністю – дев”ять романів, феміністичні есе, критика, рецензії, біографія Роджера Фрая, літературні статті, статті про живопис, що постійно друкувалися у періодичних виданнях, щоденники та листи, більша частина котрих була опублікована після її смерті, - творчий доробок письменниці дає усі підстави говорити про Вірджинію Вулф як про одну з центральних постатей гуманітарної сфери початку ХХ століття, незважаючи на давні обвинувачення у вузькості її поглядів. Сучасна словесність та такий актуальний сьогодні фемінізм спонукають до того, щоб поглянути на творчість письменниці по-новому, переосмислити її творчі надбання у світлі цих питань. Якщо вдатися до порівняння постаті Вірджинії Вулф з іншими великими письменниками початку ХХ століття, то першу, без сумніву, її сучасники не готові були сприйняти, надто вже новаційною була вона для свого часу. Її розуміння суспільства, історії, місця людини у ній, - все це обмежено тими рамками, що їх письменниця сама і встановила. Не варто її звинувачувати у нерозумінні історії чи суспільства, – це далеко не так, просто вона мала свій погляд на те, що відбувалося у межах цього суспільства, просто головна роль соціальних та історичних сил у формуванні нової манери письма та нової словесності викликала у неї сумніви.
У творчості В.Вулф зійшлося багато характерних рис цілої епохи, але, незважаючи на це, вона зуміла зберегти свій неповторний голос, а це вже якість, властива великому письменникові.

У даній роботі творча постать В. Вулф розглядається під певним кутом зору: йдеться про феміністичні маркери у її романістиці, адже недарма письменниця посіла своє чільне місце в історії розвитку феміністичного руху. Власне цим і обумовлюється актуальність роботи.

На сьогодні фемінізм – це глобальне явище, оскільки він являє собою широке наднаціональне утворення,...

Ознайомившись із творчою спадщиною Вірджинії Вулф, можна з упевненістю сказати, що пистменниця є однією з найзначніших постатей ХХ століття, яка не втрачає свого значення і сьогодні через актуальніть порушених нею питань фемінізму, місця жінки в історії літератури. Були окреслені коди жіночого письма, відповідно до засад феміністичної критики, а також виписаний біографічно-світоглядний портрет цих кодів – В. Вулф.

Естетика самої письменниці формувалася поступово, феміністичні нотки посилюються з кожним етапом творчості Вірджинії Вулф: якщо у перший період спостерігаємо феміністичні погляди лише на якомусь підсвідомому рівні, на рівні інтуїтивному – тобто лише на рівні певних фраз-обмовок героїні чи її випадкових вчинках ( Рейчел, “Велика подорож”), то у наступних двох періодах творчості письменниці вони вже проступають явно, свідомо. У романі другого періоду “Місіс Деллоуей” вже спостерігаємо з”яву енергії жіночності з усіма її трансцендентними конотаціями. Вичитуємо у романі все те, що сучасна феміністична критика визнає ознаками жіночого письма: фемінологію пам”яті створену на основі спогадів, емоційну послідовність подій, героїня , місіс Деллоуей, позбавлена художньої виразності, вся увага приділена її відчуттям, переживанням, спогадам. У згаданому романі бачимо самотність героїні, а також антимілітаристські погляди письменниці, спогади про те, що світова війна може спалахнути через єдиний пістолетний постріл,- це показано письменницею на образі Септімуса Сміта за допомогою видінь, що його переслідують – світ як поле бою.
Яскравим романом третього періоду – “ Орландо” Вулф ніби передбачає ідеї сучасної західної феміністичної критики, втілюючи у своєму творі ідеї андрогінізму. Цей роман став пародією на біографічні опуси, котрі на думку Вулф – феміністки, найбільш повно відображають особливості чоловічого менталітету, з його раціоналістичністю і схильністю до логічного упорядкування життя.
Цей останній період творчості письменниці...