Україна в період повоєнної відбудови

Актуальність теми визначається необхідністю комплексного відтворення системи життєдіяльності міст та міського соціуму України в екстремальних умовах війни та повоєнний період. Відсутність глибоких аналітико-теоретичних напрацювань у даній тематичній ніші диктує необхідність такого забезпечення рівня емпіричних знань, який дозволяє вийти на об’єктивні, вагомі узагальнення та теоретичні положення, а в практичному сенсі – сприятиме гуманізації міського середовища, оптимізації забезпечення потреб його мешканців.
Сучасний період державного будівництва України супроводжується активним зростанням ролі історичних знань, підвищенням інтересу до практики та досвіду минулих років. Тому без всебічного вивчення історії відбудови та розвитку українських міст в ході та після Другої світової війни неможливо відтворити цілісну картину історичного розвитку країни, простежити зміни у процесах комунальної сфери, прогнозувати напрямки розвитку української урбаністики на майбутнє. Трансформаційні процеси, які відбуваються тепер у наших містах, тісно пов’язані з тими суспільними та економічними явищами, які відбувалися у повоєнні роки, насамперед із урбанізацією, що зумовлювала підвищення ролі міст у розвитку економіки та культури.
Мета дослідження полягає в науковому осмисленні та узагальненні досвіду функціонування міського господарства республіки в ході та після її визволення від загарбників, відновлення діяльності його структурних підрозділів; з’ясування якісних змін у містах, ролі рушійних суспільних сил, задіяних у досліджуваних процесах; визначення особливостей технічного, соціального та економічного розвитку у середині ХХ ст. як основи подальшої розробки теоретичних засад модернізації сучасних міст в Україні.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
 виявити наслідки Другої світової війни для українського народу;
 простежити відбудову і розвиток промисловості України в повоєнний період.
 простежити вплив повоєнної зовнішньої...

Важкими, позначеними виснажливою працею, матеріальними нестатками були повоєнні роки. В умовах безроздільного панування адміністративно-командної системи український народ зумів відбудувати зруйноване війною господарство.
Загальні чинники, які вплинули на розвиток міського господарства під час відбудови були сформовані насамперед військово-політичними та науково-технічними процесами. Підвищення продуктивності праці за рахунок запровадження механізації на будівельних майданчиках, у підприємствах комунальної сфери, місцевої промисловості і промислової кооперації призвело до помітного вдосконалення міської інфраструктури, поліпшення побуту. Розвиток енергетики надав реальну можливість розширити газифікацію міст, електрифікувати містечка, розвивати транспорт. Процес відбудови у Західній Україні мав особливості: централізована система управління дозволяла перекачувати значні матеріальні і людські ресурси. Темпи розвитку тут були значно вищі, а ситуація значно складніша.
Період відбудови українських міст пов’язаний з кардинальною зміною екстер’єру більшості з них, втратою самобутнього, історичного вигляду. Централізація й уніфікація проектного забезпечення спричинили відсутність національних елементів в архітектурних рішеннях. Масштаби робіт диктували вироблення спрощених, типових проектів забудови, полегшення прийому об’єктів державними комісіями, шаблонних комплектуючих для споруд, які будувалися поточно-швидкісними методами, тощо. Курс на швидку відбудову посилив процес деформованої урбанізації, за якої швидшими темпами і краще відновлювалося міське господарство промислових регіонів. Тоді загальмувався розвиток міст, які не мали достатньо розвиненої промислової і транспортної інфраструктури - Вінниці, Житомира, Ізмаїла, Луцького, Полтави, Рівного, Чернігова, Черкас, Чорткова. Перестали бути обласними центрами Дрогобич, Кам’янець-Подільський, пізніше Ізмаїл.
Соціалістичний спосіб господарювання ще більше зміцнив свої позиції у містах шляхом пригнічення кооперативного...