Ціноутворення інноваційної продукці

З переходом на ринкові відносини договірні ціни прийнятні лише в умовах іс¬нування розвиненого конкурентного середовища. Поки такого середовища немає, необхідний державний контроль за зміною цін залежно від рівня динаміки, якості та реальної конкурентноздатності нових технічних засобів. Інакше замовник змушений платити за завищеною ціною й не висувати претензій навіть за явної невідповідності фактичного й гарантованого в договорі ефекту, який мав би бути досягнутий у про¬цесі експлуатації цих засобів. Визначаючи ціни на нові технологічні засоби, важли¬во враховувати споживчі властивості цих засобів (отримуваний ефект на одиницю витрат). На технічні засоби, що їх випускають за разовими й індивідуальними замо¬вленнями, а також на нову або вперше освоювану продукцію договірні (базові) ціни встановлюють з урахуванням ефективності виробництва й застосування цієї проду¬кції. Такий підхід до формування цін на вироби машинобудування заохочує відновлення його номенклатури, створення й освоєння техніки нових поколінь, систем машин та механізмів. Мета даної роботи – дізнатися про ціноутворення на інноваційну продукцію. Завдання – вивчити методи ціноутворення на інноваційну продукцію, способи визначення ціни, формули, за якими можливо розраховувати ціну на інноваційну продукцію.

Сучасні економічні процеси відрізняються розвитком інфраструктури обміну і взаємодії, тобто підсилюються процеси обміну між підприємствами, регіонами, державами не тільки у вигляді руху товарів і фінансів, але й у вигляді передачі технологій, об\'єктів інтелектуальної власності, інтеграції виробничих факторів.
Зазначені процеси в економіці приводять до відсутності достовірних описів реальної економічної картини світу через складність і багатогранність відносин, які виникають у результаті економічної діяльності. Складність економіки доповнюється тим, що багато неекономічних процесів мають або економічне значення, або економічні наслідки. Однак необхідність в економічному знанні настільки велика, що суспільство змушене використовувати моделі економіки, які не завжди точно описують реальні процеси.
Отже, зазначені підходи до ціноутворення на нововведення можна використовувати й для реалізації антимонопольного законодавства стосовно виробників нової проду¬кції. Вони допоможуть по-особливому ставитися до монополістів цього виду. Регу¬лювання цін на вироблену продукцію має бути обґрунтоване зазначеними підходами. До них не можна застосовувати таких самих санкцій, як до підприємств, що виробляють морально застарілу продукцію.