Захворювання тонкої кишки.

Найчастіше зустрічаються аномалії дванадцятипалої кишки. Розрізняють порушення форми, розмірів, положення та рухомості тонкої кишки.
До її аномалій відносять атрезії, внутрішньокишкові перегородки (виникають на 5-10 тижні внутрішньоутробного розвитку і найчастіше локалізуються у дванадцятипалій кишці), розширення, подвоєння та ентерогенні кісти, головною причиною яких є неправильний розвиток в ембріональному періоді.
Зазначені аномалії часто супроводжуються іншими проявами недорозвитку: дивертикулом Мекеля, кільцеподібною підшлунковою залозою, неправильним розміщенням тонкої кишки...

Головною рентгенологічною ознакою ендофітного росту є асиметричне звуження просвіту тонкої кишки на якійсь ділянці.
Доброякісні та злоякісні пухлини брижі тонкої кишки зустрічаються рідко і протягом тривалого часу клінічно себе не проявляють. На рентгенограмах виявляється розсовування петель тонкої кишки пухлиною та створення вільного простору .
У теперішній час діагностика пухлин тонкої кишки все частіше базується на висновках рентгенологічного та ультразвукового досліджень. Останнє дозволяє виявити пухлину у всіх хворих, визначити наявність та розміри її позакишкового компоненту та збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів.
За допомогою рентгенологічного дослідження на підставі відомих симптомів уточнюються локалізація та характер пухлини.