Антикризове управління підприємством

У сучасній літературі ще не склалося загальновизнаного уявлен­ня про кризи в розвитку соціально-економічної системи. Існував по­гляд, що кризи є характерною рисою капіталістичного способу вироб­ництва і їх не має бути за соціалістичного ладу. Стверджувалося, що при соціалізмі немає криз, а лише "труднощі зростання". Багато років у колишньому СРСР саме це твердження було ідеологічним факто­ром розроблення економічної політики розвитку виробництва. Поява проблем на соціалістичних підприємствах замовчувалася і прихову­валася вищими органами державного управління. Держава, втруча­ючись в економіку того чи іншого підприємства, не допускала та й не могла допустити банкрутства. Не існувало навіть такого економіч­ного поняття, як "банкрутство".
З наукової точки зору криза є етапом розвитку будь-якої складної системи, її елементом. Кризу треба розглядати як переломний мо­мент у розвитку системи, що дає простір новому витку економічних змін.
Криза змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто, пору­шуючи її стійкість, радикальним чином її оновлює. Тому очисна сила кризи потрібна системі не менше, ніж спокійне безтурботне існуван­ня. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого, це вияв закону єдності і боротьби протилежностей.
Поняття "криза" тісно пов'язане з поняттям "ризик", що певною мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Якщо виключити з нього очікування кризи, зникне гострота сприйняття ризику, стануть несподіваними і від цього важчими на­слідки кризової ситуації.
Проблему кризи можна розглядати й в іншому ракурсі. Соціаль­но-економічна система у будь-якій формі (чи то суспільна формація, чи то суб'єкт підприємницької діяльності (СПД)) має дві тенденції існування: функціонування і розвиток.
Функціонування— це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають її цілісність, якісну визначеність, сутнісні характеристики.
Розвиток — це надбання нової якості, яка зміцнює життєдіяль­ність в умовах середовища,...

Кризова ситуація — переломний етап функціону­вання будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує якісно нового реагування. Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собі загрозу руйнації системи.
У найзагальнішому випадку кризова ситуація характеризується такими параметрами: наявність загрози першочерговим цілям і цінностям; ефект раптовості для осіб, відповідальних за подолання кризи; гострий дефіцит часу для реагування на загрозу.
Кризовий процес — це безперервний розвиток, що змінює, руй­нує наявну структуру зв'язків, відносин або наново формує її. Зага­лом криза підприємства є обмеженим у часі процесом. Він може бути керованим або, як мінімум, утримуваним у певних межах, пе­ребуває під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Кри­зові процеси залежно від підприємства, його структури, інновацій­ного потенціалу тощо можуть бути різної тривалості, інтенсивності й мати різноманітні наслідки.
Стадії кризового процесу можна охарактеризувати з погляду можливостей, потенціалу подолання кризи і часу її виявлення, а та­кож стримування, визначення потенційних наслідків і необхідних за­ходів для її ліквідації.
Стадії кризового процесу:
1. Потенційна криза. Криза підприємства як процес бере початок у фазі потенційної, тобто можливої, але ще не реальної кри­зи підприємства.
2. Прихована (латентна) криза. Ця фаза кризового проце­су характеризується прихованою, але з великою мірою ймовірності, кризою, що незабаром починається, впливи якої не визначаються за допомогою стандартного інструментарію.
3. Гостра криза, яку можна подолати. На цьому етапі по­чинається безпосереднє відчуття підприємством негативних наслідків впливу кризи. Водночас посилюється інтенсивність реальних деструк­тивних впливів на підприємство, що зумовлює гостру нестачу часу для прийняття рішень.
4. Гостра руйнівна криза. Якщо не вдається подолати гос­тру кризу, то підприємство вступає в останню стадію розвитку кри­зового процесу, що завершується...