Механізми трансферу технологій на національному та міжнародному рівнях

Відомо, що на сучасному етапі розвитку світового господарства підвищення конкурентоспроможності на¬ціональної економіки можливе лише за рахунок її техно¬логічного переоснащення та підйому наукомістких галу¬зей виробництва, що створюють високу додану вартість. Важливу роль у цьому відіграє трансфер технологій.
У сучасній науковій літературі аналізуються різні аспекти науково-технологічної політики. Значну увагу проблемним питанням техноло-гічного розвитку приділяють вітчизняні та зарубіжні вчені, експерти міжнародних інституцій [1-8]. Проте, на нашу думку, потребують си-стематизації наукові положення щодо стимулювання трансферу тех¬нологій у контексті розвитку систем охорони інтелектуальної власно¬сті — важливого елемента трансформації технологічних укладів і ста¬новлення постіндустріального суспільства.
У даній роботі викладено основні результати дослідження сто¬совно ролі систем охорони інтелектуальної власності у стимулюванні науково-технологічного розвитку розвинених країн, можливості вико¬ристання основних методів та інструментів при вдосконаленні меха¬нізмів трансферу технологій в Україні.

Успішна комерціалізація досягнень науки як об'єктів права інте-лектуальної власності, як показує досвід провідних країн, можлива лише при прямій взаємодії наукових інституцій і ринку за участі дер¬жави. Визначальною особливістю передачі результатів наукових дос¬ліджень для їхнього освоєння є створення й розвиток комерційних форм взаємодії науки й виробництва за посередництва неприбуткових інституцій, створених державою.
Досвід провідних держав світу свідчить, що власне ринкова ін-фраструктура трансферу технологій має досить складну інституціональну структуру. До неї входить: університетська (науково-дослідна установа) лабораторія; неприбутковий венчурний фонд або неприбут¬кова консалтингова організація; фірма венчурного капіталу, що фі¬нансує початок виробництва; невелика інноваційна компанія, що одер¬жує основну частину прибутку у перші роки появи нового продукту на ринку; велика компанія, що масово виробляє відповідний продукт. У інфраструктурі трансферу технологій успіх визначається інституційним поділом функцій.
Зважаючи на викладене, в Україні необхідно здійснити заходи з ліквідації структур, що є «імітаторами інфраструктури» та створення інфраструктури, що сприятиме поширенню нових технологій (ринок консультацій, центри демонстрацій, безприбуткові науково-технічні й консультаційні організації, науково-дослідні консорціуми, центри інте-грації НДДКР). Особливий акцент повинен бути зроблений на обміні науково-технічною інформацією про власні національні розробки. Інакше кажучи, потрібне створення високорозвиненої системи гори¬зонтальних інформаційних зв'язків між підприємствами, науково-дос¬лідними організаціями, державою та його відомствами.
У цьому зв'язку необхідно вирішити завдання оптимального спо-лучення механізму генерування й механізму поширення науково-тех¬нічної інформації. Дуже важливо суворо дотримуватися принципу за¬хисту прав інтелектуальної власності. Це особливо суттєво для дося¬гнення позитивного результату там, де мотив максимізації прибутку...