Цивільне та приватне право

Актуальність теми. Формування й застосування права завжди припускає його правильне розуміння. Виявити відповідність соціальним інтересам, своєчасність та обґрунтованість прийняття правових актів, можливо лише правильно визначивши й вибудувавши наукову систему права. Розподіл законодавства на галузі й нормативні масиви не повинне бути довільним та бути стихійним результатом законотворчої діяльності.
Галузі розрізняються за предметом й методом регулювання. Але є щось загальне, що поєднує їх у дві великі родини. Це різний ступінь автономії суб'єкта права, неоднакова міра «зв'язаності» державним велінням, різні сфери застосування актів, специфічні норми й способи регулювання поводження людей. Ідентифікація за цими критеріями призвела багато століть тому до поділу права на приватне й цивільне.
Співіснування й боротьба двох правових сімейств, характерна риса історії права. У радянський період у нашій країні такий розподіл не приймався, хоча весь «правовий світ» як і раніше слідкував йому, И лише з розвитком ринкових відносин, перехід до іншої політичної структури суспільства, з розвитком інших економічних законів, цей розподіл права на два сімейства одержав визнання в Україні, причому тепер із уже явним пріоритетом приватного права. Елементи, які недавно домінували у публічному праві стало сприйматися критично.
Тим часом такі швидкі зміни не можуть не призвести до негативних наслідків у суспільстві, у приватному житті. Переплетення публічного й цивільного права у нашому житті стає усе більше складним і тонким. А посилення впливу міжнародного й наднаціонального права на вітчизняне законодавство надає цьому переплетенню усе більш масштабний характер.
Предмет роботи. Цивільне та приватне право.
Об’єкт роботи. Співвідношення цивільного та приватного права


Мета роботи Дана робота насамперед своєю метою ставить саме визначення значимості приватного й цивільного права у повсякденній діяльності. Думаючи, що досягнути цю мету можна якщо буде визначене місце приватного й...

Поділ права на приватне й цивільне не просто класифікаційний підрозділ, який дозволяє розподілити юридичні норми й правовідносини по найбільш великих рубриках. Цивільне й приватне право - якісноі різні галузі правового регулювання, два різних, як ми вже відзначали, “континенту” або дві “юридичні галактики”.
З перших стадій цивілізації право (зрозуміло, з багатьма розходженнями в різних країнах) так і розвивається в складі двох самостійних сфер, - цивільного й приватного права. І оскільки в будь-якому суспільстві (зрозуміло, у різному співвідношенні, у різних пропорціях) існують державні й приватні інтереси, то більш-менш розвинене право тільки й може існувати й розвиватися при наявності двох відповідних сфер - публічного приватного права. При цьому рівень “розвиненості” права в цілому, його “якість” багато в чому обумовлені тим, наскільки одержала розвиток кожна із зазначених сфер, що вирішальним образом впливає й на розуміння права в цілому, і на стан практичної юриспруденції. Недоліки щодо цього й тим більше применшення однієї зі сфер (наприклад, приватного права) призводять, крім усього іншого, до деформації всієї правової системи країни, до її однобокості, ущербності.
Цивільне право з погляду юридичної специфіки не являє собою чогось своєрідного на відміну від загальних понять про право. При цьому потрібно постійно мати на увазі, що публічне право -сфера настільки ж значима, як і право в цілому (включаючи частка право), у всякому разі, остільки, оскільки “сама” влада не є тиранічною та авторитарною.