Проблеми теоретичного визначення поняття релігія

Релігія – це складне соціальне і духовне явище , корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства – певної само відтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим. Слово походить від лат. Religio – і означає зв'язок. Процеси прогресивних змін або занепаду духовних цінностей в цілому всього суспільства неодмінно позначаються і на історичній еволюції релігійних вчень, зміст яких становить основу релігійних вірувань. Звідси виникає необхідність комплексного вивчення релігійних вчень з урахуванням їх догматичного змісту й тих суспільних факторів, що обумовлюють історичні особливості виникнення і функціонування тих чи інших релігійних ідей. Спроба пояснення феномену релігії вилилася у формування спеціальної галузі знання – релігієзнавство. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування і розвиток релігії, її будову.
У релігієзнавстві виділяються 2 важливі напрями, або розділи, - теоретичної та історичний. Теоретичне релігієзнавство складається з філософських, соціологічних і психологічних аспектів. Історичне - вивчає історію виникнення і еволюції окремих релігій та релігій вірувань в їхньому взаємозв'язку , акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.
Обидва напрями складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Однак теоретичні й історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції.
Зазначимо, що релігія – явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості – однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.
Гасло, що релігія є “опіумом для народу”, автори ряду праць з філософії розглядали як...

Отже, релігія є складним соціально-духовним творенням, феноменом культурно-історичного прогресу людства. Від найдавніших часів до сьогодення вона існує як форма суспільної свідомості, певний вид духовно-практичного освоєння світу, раціонального та ірраціонального мислення і пізнання людського буття. Як продукт соціальних відносин релігія існує разом із суспільством, відтворюється під впливом соціальних умов життя, труднощів пізнавального процесу, певного емоційно-психіч¬ного стану людства. Як особлива структурно-орга¬нізована система діяльності людей релігія за пев¬них історичних умов виконувала роль провідного чинника інтеграції та стабілізації, збереження і зміцнення існуючих соціальних систем, консолі¬дації та централізації державно-політичних режи¬мів, формування і збереження етноконфесійних спільностей людей, етногенезу та національно-виз¬вольної боротьби народів, спілкування і взаєморо¬зуміння людей» Водночас релігія у ряді історичних подій була суттєвою детермінантою соціального протесту, дестабілізації та дезінтеграції суспіль¬ства, колоніального поневолення народів, еконо¬мічно-політичного гноблення мас тощо.
Як особлива складова системи духовної діяль¬ності людей релігія відігравала важливу культур¬но-історичну роль, була певним засобом відро¬дження національно-духовних цінностей народу, культурно-освітнього розвитку, захисту націо¬нальної мови, упорядкування та збереження на¬родних традицій і звичаїв, відчуття духовної єд¬ності етносу та людського роду взагалі, значущості загальнолюдських моральних норм і цінностей, певного способу духовного життя людей. Втім, в історичній ретроспективі релігія була також ви¬разником духовної деградації, перепоною культур¬но-історичного прогресу та поширення освіти се¬ред народу, засобом духовного поневолення, спри¬чиняла фанатизм, нетерпимість, ненависть до лю¬дей іншої світоглядної орієнтації. Отже, релігія — явище суперечливе, багатопланове та багатознач¬не. Збагнути всю складність релігійного феномена допомагає...