Загальна характеристика кримінально-процесуального закону

Кримінально-процесуальне право - це самостійна галузь правової системи України, сукупність норм, які регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури й суду по розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних, а також права й обов'язки громадян і юридичних осіб, які залучаються до сфери кримінального процесу.
Ці норми встановлені Українською державою з метою захисту правопорядку, кожної людини і юридичних посягань, а також для охорони прав і свобод, що беруть участь у кримінальному процесі.
Динамізм процесу визначено наперед його публічністю, специфікою правовідносин, що реалізуються в загальній структурі процесуальної діяльності; динамікою зміни його станів у різні періоди провадження, що обумовлюються вирішенням системи як окремих, так і загальних завдань процесу; специфікою захисту інтересів одних осіб і прагненням інших до захисту своїх власних інтересів за рахунок перших; тією боротьбою, що виникає в кримінальному процесі в зв'язку зі здійсненням різних видів діяльності, особливо обвинувальної, спрямованої на забезпечення кримінальної відповідальності винної особи; розмаїтістю способів задоволення потреб держави, окремих колективів або громадян у кримінальному процесі.
Зрештою, системний характер кримінального процесу визначено системними якостями кримінальне процесуального права, його статистичною і функціональною цілісністю, взаємозв'язком і взаємозумовленістю всіх його елементів, єдність, специфіка і закономірність зв'язку яких і утворює структуру кримінального процесу, в якому дослідча процесуальна діяльність є вихідною, первинною, створює умови виникнення і здійснення інших видів кримінально-процесуальної діяльності.
До структури кримінального процесу належать стадії, з яких він складається. При цьому виділяють стадії досудові і судові. До перших відносять: порушення кримінальної справи і розслідування, а до других - попередній розгляд справи суддею судовий розгляд, виконання вироку, касаційні провадження, перегляд вироку в порядку...

Підсумовуючи факти і висловлювання провідних юристів слід визнати , що джерелами кримінально-процесуального права є :
1) Конституція України ;
2) Кримінально-процесуальний кодекс ;
3) Закони України та інші .
Історично склалася ситуація , коли велика кількість джерел ускладнює послідовне і єдине вираження , розуміння і застосування кримінально-процесуального права .Тому одним із актуальних напрямків удосконалення кримінально-процесуального законодавства уявляється підвищення рівня кодифікації.
Особливо важливо , щоб кодифіковані кримінально-процесуальні закони забезпечували оптимально повну , послідовну регламентацію провадження по кримінальним справам зі всіх сторін , на всіх рівнях , у всіх напрямках . Для цього необхідно перш за все Кримінально-процесуальний кодекс привести у відповідність до Конституції України та чинного Кримінального кодексу.
Особливого вирішення потребує питання про місце в структурі джерел кримінально-процесуального права тих нормативних приписів , які входять в міжнародні договори .Ці приписи багато чисельні і багатообразні . На практиці застосовуються вони (у порівнянні з приписами кримінально-процесуального закону ) досить рідко , сфера дії їх обмежена .Трансформація ( перевід у внутрішньодержавне законодавство ) і тим більше включення у кодекси кожного такого припису по мірі заключення нових і зміни діючих міжнародних договорів призвели б до диспропорцій в законодавчій діяльності і структурі законодавчих актів .В той же час наявність багатьох приписів кримінально-процесуального характеру ,викладених в різних міжнародно-правових актах ,поза кодексом ,викликає труднощі для слідчого , прокурора , суду.
Тому , як ми бачимо , на даному етапі розвитку України важливе значення має питання приведення чинного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів ,зокрема це стосується і законодавства щодо здійснення судочинства.