Об’єкт злочину

Учення про об'єкт злочину в кримінальному праві є одним ,із головних і найбільш складних його розділів. Ви¬значенням об'єкта злочину займались майже всі видатні юристи давніх і не дуже давніх часів, але всі по-різному. Відомий російський юрист і. сенатор М.С. Таганцев вважав, що об'єктом злочину завжди є юридична норма в її реаль¬ному бутті. Вивчаючи об'єкт злочину, М.С. Таганцев запе¬речував .проти того, щоб вважати його об'єктом - суб'єк¬тивного права, як це робив А.Фейєрбах.
Заподіяння шкоди володарю реального права, писав М.С.Таганцев, є тільки засіб, а не суть злочину. Воно віді¬грає в кримінальному праві роль другорядну, бо суть зло¬чину є визначена цим рішучість волі порушити вимоги держави, як охоронця панування права. Виходячи з цього, М.С. Таганцев робив висновок, що, визначаючи об'єктом злочину реальні блага чи інтереси, ми не будемо спроможні з'ясувати юридичну природу тих дій, які руйнують будь-які, інтереси, але не вважаються протизаконними.
В.М. Хвостов визнавав, що правопорушна дія спрямована "проти права", що вона повинна оцінюватися як дія яка підриває авторитет права і держави, а тому вона має суспільний харахтер .
Злочин, за визиачениям А.Д. Марголіна, це, по суті, посягання на:
а) на правоохороні інтереси окремих осіб, громадян;
б) суспільства;
в) держави .
В останні роки багато уваги приділяється вивченню об'єкта злочину вченими зарубіжних країн, їх дослідження приводять, до висновку, що право обумовлене "природою речей",яку складають властивості відносин і об'єктів, а також громадські інтереси та поведінка суб'єктів правового регулювання. Найбільш послідовно ця концепція обгрун¬тована у В. Майхофера. Він доводить, що суспільні відно¬сини визначаються як суспільні ролі, в яких природно на-буваються інтереси, оцінки, чекання, а послідовно - певні права і обов'язки. Таким чином, право, за В. Майхофером,, захищає природно придбане, положення в суспільстві .
Найпослідовнішим і найпоширенішим є визнання суспільних відносин об'єктом...

Успішна підготовка нового кримінального законодавства багато в чому залежала від якості розробки найбільш важливих загальнотеоретичних проблем науки кримінального права. До їх числа небезпідставно можна віднести проблему об'єкту та предмету злочину, її виключна важливість обумовлюється не тільки теоретичним, але й практичним значенням. Так, вияснення об'єкту злочину дозволяє виявити соціально-політичну суть злочину, виявити суспільне небезпечні наслідки, встановити межу дії кримінально-правової норми, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також його відмежування від суміжних злочинів. Об'єкт злочину необхідний для встановлення матеріального поняття злочину, в значній мірі впливає на зміст його об'єктивних та суб'єктивних ознак, є вихіднім при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК та ін.
Проблема об'єкта злочину є однією з основних проблем в науці кримінального права. Не одне десятиліття науковці присвячували їй свої наукові праці, в яких відчувалась гостра полеміка щодо предмету дослідження. Та необхідно зазначити, що характерним для теорії кримінального права є дотримання положення, згідно з яким об'єктом злочину є суспільні відносини. Однак, кримінальним правом охороняється не вся сукупність суспільних відносин (економічних, політичних та ін.), а тільки ті, що визнані законодавцем найважливішими для держави та суспільства.
Самі ж суспільні відносини як об'єкт кримінально-правової охорони являють собою певні зв'язки між людьми, які складаються в процесі їх сумісної матеріальної та духовної діяльності. Таким чином, суспільні відносини завжди необхідно розглядати як певний результат соціальної діяльності.
Розглядаючи структуру суспільних відносин необхідно відмітити, що вона являє собою не просто суму її складових частин, а цілісну систему елементів, що її складають, відповідним способом взаємопов'язані та взаємодіють один з одним. Тому, якщо ці елементи змінюються (наприклад, видозмінюються їх функції) або один з них губиться, то певні...