«Критерії класифікації відпусток на види»

Одним з видів часу відпочинку, передбаченим трудовим законодавством, є відпустки. Стаття 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Порядок надання відпусток регулюється КЗпП України, Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 p., а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами. Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різноманітними. Тому спроба дати визначення поняттю «відпустки» є досить непростою. Адже є відпустки, які дійсно встановлюються з метою сприяння працівнику найбільших можливостей для відпочинку і відновлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення (творчі відпустки або такі, що гарантуються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки). Протягом XX століття в законодавстві колишнього СРСР та УРСР і в чинному законодавстві поняття "відпустка" і поняття окремих її видів, не було визначено, чого не можна сказати про теоретичні наукові розробки в цій галузі. При визначенні поняття "відпустка", її окремих видів та класифікації вчені використовували різні підходи та методи дослідження. Для того, щоб правильно сформулювати поняття "відпустка" та її види, необхідно з'ясувати, які елементи входять до змісту поняття взагалі. При формуванні наукових понять в якості ознак, які складають основу узагальнення відповідних предметів, необхідно виділити найсуттєвіші риси і співвідношення предметів, знання яких дає змогу пояснити інші суттєві риси і прояву цих предметів. Тому до змісту самого поняття ввійде саме сукупність тих ознак предметів, які є основою для узагальнення цих предметів у даному понятті. Тому відпустки — це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і мають право використовувати їх на власний розсуд або за призначенням....

Таким, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток, якщо це, звісно, не буде суперечити чинному законодавству та погіршувати становище працівника. Крім наведених критеріїв для класифікації відпусток у науці трудового права можуть з'явитися й інші підстави для класифікації чином наявність різноманітних критеріїв для поділу відпусток на види покликане належним чином забезпечувати та гарантувати передбачене Конституцією України право кожного на відпочинок. Безперечно найбільш важливим та загальнообов’язковим є законодавче визначення видів відпусток. Однак колективним договоромвідпусток на види, що буде мати не тільки теоретичне, але й практичне значення. Законодавство України про відпустки не є ідеальним, так, як не в одному законі та жодному нормативно-правовому акті немає точного визначення відпустки. На практиці виникає чимало питань щодо застосування правових норм, які регулюють різні види відпусток. Тому це буде мати значення не лише для для вдосконалення чинного трудового законодавства, а й для більш чіткого впорядкування існуючих трудових відносин, подолання численних колізій в законодавстві та трудових спорів і конфліктів, а також більш повного врахування інтересів окремих категорій працівників, специфіки окремих видів трудової діяльності. Незважаючи на позитивні моменти, чинний Закон України «Про відпустки» не вирішує всіх проблем у правовому регулюванні відпусток і містить цілий ряд недоліків, які необхідно усунути. Зокрема, в ньому не визначені правові дефініції, що на практиці призводить до неоднозначного розуміння того чи іншого виду відпустки. У зв’язку з цим існують суперечності навіть в існуючій нормативно-правовій базі стосовно однозначного вживання термінів та визначення тривалості відпустки. Однією з важливих проблем, яка вимагає свого вирішення, є приведення законодавства України про відпустки у відповідність до міжнародних стандартів, зокрема передбачених у конвенціях і рекомендаціях МОП. Сподіваємося, що новий...