Застосування системного підходу та системного аналізу в юридичному дослідженні

Як відомо методологічну основу будь-якого дослідження становить система загальнонаукових і спеціальних методів, принципів та підходів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі будь-яких гуманітарних, зокрема юридичних наук. Поряд із загальнонауковими у процесі юридичного дослідження використовувалися, як правило і спеціальні, прикладні методи: структурно-функціональний аналіз, порівняльний, системного аналізу, історичний, статистичний, логічний, соціально-юридичний тощо. Проблема застосування системного підходу щодо дослідження державно-правових явищ висувалась окремими дослідниками ще у 70 – 80-і рр. ХХ ст., але через низку причин вона й досі не отримала остаточного розв’язання. Це пояснюється насамперед тим, що методологія загальної теорії систем склалася і розвивалася на ґрунті несоціальних наук, де метод утвердився значно раніше, тому існує проблема його “переносу” у сферу соціальних наук. Це, по-перше. По-друге, соціальні системи, які є об’єктом системного дослідження, значно складніші і неоднорідніші явища порівняно з іншими системними утвореннями тому, що вони несуть у собі новий, вищий інтегративний тип зв язків. По-третє, об’єктивна складність методу, відсутність досконалої методології його застосування в державно-правовій сфері та інші причини також відчутно гальмують розв’язання вказаної проблеми. У радянській науці розвиток системного методу здійснювався в умовах значної ідеологізації та догматизації теоретичної думки, абсолютизації діалектичного методу у пізнанні, насамперед суспільних явищ. І все ж системний підхід навіть у застійні часи знаходив своїх прихильників серед науковців юридичної галузі пізнання. Так, першим досвідом його застосування в державно-правових дослідженнях стали роботи Е. Маркаряна “Вопросы системного исследования общества” (1972 р.), С. Алексєєва “Структура советского права” (1975 р.), Л. Тіунової “О системном подходе к праву” (1986 р.) та деякі інші. Ці дослідження ґрунтувались на фундаментальних працях таких вчених, як...

Таким чином на основі вищезазначеного можемо зробити висновки, що системний підхід та системний аналіз є досить важливими методами сучасних наукових і у тому числі юридичних досліджень. Вони припускають, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку і належать до ширших систем. І право, і держава функціонують у них, тобто виконують певні функції, що, в першу чергу, визначає актуальність використання системного підходу та аналізу в пізнанні цих складних явищ. Так, первинна клітина права — його норма — є частиною цілісної системи права; система права — частиною правової системи держави. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв'язку з іншими нормами; систему права — у зв'язку з елементами правової системи: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою та ін. Найчастіше системний підхід дозволяє осягнути взаємодію держави і права як комплексний процес з усіма його проявами, простежити зв'язки між причиною і наслідком у державно-правових явищах. На жаль, можемо констатувати, що системний підхід та системний аналіз все ще досить мало застосовується саме при здійсненні юридичних досліджень, що обумовлено різними суб’єктивними та об’єктивними причинами, в тому числі значною складністю подальших наукових розвідок в сучасній юриспруденції. Незважаючи на це, хочемо підкреслити, що системний підхід все ж таки відкриває великі можливості для вивчення системоутворюючих структурних елементів держави і права, що виступають предметом дослідження юридичної науки, прямого і зворотного впливу на державу і право внутрішнього і зовнішнього середовища, для попередження суперечностей і «збурень» в правовій і державній системах.