Філософські ідеї в творчасті Лесі Українки

Крицевим і ніжно-трепетним вродилося слово Лесі Українки. В нелегку добу лихоліття ступила велика поетеса на крутий і тернистий шлях. [На шлях я вийшла ранньою весною, — писала дев'ятнадцятилітня дівчина, — і тихий спів несмілий заспівала]. Але той тихий спів пролунав громосилим дзвоном, гучним сполохом, підупалих духом він кликав стати "одважно до бою", вселяв віру й надію в те, що прийде жадана воля, яка з люду рабів "люд героїв сотворить".
Перші кроки в чарівний світ мистецтва Леся Українка зробила подібно до більшості поетів. Поетичне становлення юної Лесі пройшло порівняно швидко. Активна в пошуках естетичного ідеалу, вона порушує питання, яким має бути митець, яку пісню принесе він людям, яке слово зронить

У витлумаченні явищ природи Леся Українка стояла на матеріалістичних позиціях. У чудовому вірші, написаному в період піднесення революції 1905 року ("Ось уночі пробудились думки..."), вона цілком виразно висловлюється в питанні про вічність і нестворимість матерії.
Леся Українка переконана, що матерія існує вічно, що вона нестворима і незруйновна. Ідеальне є породженням, продуктом матеріального. Більше того, аналіз творів Лесі Українки приводить нас до висновку, що письменниця вважала матерію активною, яка в самій собі має об'єктивні стимули вічних перетворень, безперервного руху, висхідного поступального розвитку. Так, в своїх "Замітках" на статтю Ганкевича "Політика і етика" Леся Українка негативно говорить про "мертву матерію" і вимагає розгляду першооснови всіх явищ світу як дійової, активної.