Праворозуміння

1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРАВОРОЗУМІННЯ
У громадській думці ще її досі існує традиційне (побутове, донаукове) та юридичне (наукове) розуміння права. Перше асоціюється з кримінальною відповідальністю, друге — радше з Декларацією прав людини і громадянина.
Традиційне розуміння права склалося в докапіталістичних суспільствах, а теоретичний вираз його — в епоху формування держав (станово-централізованих абсолютних монархії у європейській історії).
У політичних трактатах XVII — першої половини XVIIІ ст. право визначалося як сукупність установлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил. Ніякої різниці між правом і законом не було, а сам закон ототожнювався з указом государя (монарха).
Якщо зважити на те, що то був період феодальних міжусобиць, міжрелігійних протиріч XVI і коаліційних війн XVII ст., стане цілком зрозумілим, чому це указне (статистське) розуміння права користувалося певною довірою. Адже населення було зацікавлене в мирі та порядку, в припиненні місцевого самочинства, бунтів, грабежів та інших форм насильства. Апологети необмеженої монархії (Ж. Боден, Т. Гоббс) вважали, що кожна розумна людина просто передає свої права і свободи необ¬меженому монархові, щоб отримати натомість елементарний захист життя та благополуччя.
Повне втілення права (на традиційному, побутовому рівні його
розуміння) вбачалось у зведенні (кодексі) про покарання, причому що чим це покарання суворіше, тим воно справедливіше. Традиційний рівень розуміння права ще не ставив під сумнів той факт, що в цьому зведенні (кодексі) поряд із кримінальними статтями, в повному розумінні слова, були статті, спрямовані проти "непристойності", "псевдовіри", "неповаги", "нешанобливості", "зажерливості", "пияцтва", “недбайливості",
"нерозсудливості" і тому подібного. Кодекс права був одночасно і керівництвом для моральної поліції.

Такий кодекс права регламентував вчинки підданих і давав можливість установлювати попередню цензуру над їх поведінкою.
Уважалося, що державні...

Як зазначено в ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відображаючи місце і роль права в державі і суспільстві, він означає підпорядкованість держави та її інститутів праву і його пріоритет щодо них.1
Термін "право" вживається у процесі спілкування людей досить часто, відображуючи при цьому різні аспекти їхнього суспільного життя. Так, слово "право" означає можливості, які мас соціальний суб'єкт, сукупність (систему) особливих правил соціальної поведінки загального характеру, відповідність форм явища його сутності тощо. Багатозначність слова "право" зумовлюється тим, що воно започатковано від слова "правда", корінь "прав" є основою багатьох слів, зокрема, "правий", "справедливий", "правило", "правдивий", "правильний", "правити" і т. ін. Серед усіх тлумачень терміна "право" доцільно виділити такі його значення, як:
а) певні можливості, що має соціальний суб'єкт;
б) сукупні системи юридичних норм, за допомогою яких здійснюється
регуляція суспільних відносин;
в) оцінки покажчика істинності, дійсності, достовірності певних
соціальних явищ.
Залежно від сфери суспільних знань, в яких використовується цей термін, виділяють його філософське, соціологічне, психологічне і т. ін. тлумачення, що мають загальні і відмінні риси, пов'язані з особливостями предмета наукового дослідження і засобів, що використовуються для цього. Кожне з розумінь права відображає лише певні його сторони, аспекти тією мірою, в якій право є предметом дослідження окремої науки, тому тільки синтез, інтегрування всіх визначені, права спроможні відобразити його характеристики як цілісного суспільного явища, але й у цьому випадку глибина пізнання права залежить від рівня розвитку суспільних наук взагалі.
Терміном "праворозуміння" позначається не тільки поняття права чи його визначення, а й уся сукупність загальнотеоретичних понять і визначень, що охоплюють правову реальність