Визначення валових витрат платника податку на прибуток підприємств

РОЗДІЛ 1. Склад витрат та порядок їх визнання
1.1. Витрати операційної діяльності
Витрати операційної діяльності включають:
- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування;
- витрати банківських установ, до яких відносяться:
а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями (в тому числі - за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання) та цінними паперами власного обігу;
б) комісійні витрати, у тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
в) від’ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
г) від’ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов’язань у зв’язку із зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти
ґ) суми страхових резерві
д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);
є) витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;
ж) інші витрати, прямо пов’язанні зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати,...

Оподаткування підприємств – невід'ємна складова податкової політики будь-якої країни. В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" докорінно змінив підхід до цього виду оподаткування як і Закон України "Про податок на додану вартість" – порядок обліку ПДВ.
Метою курсової роботи є визначення валових витрат платника податку на прибуток підприємств. До валових витрат суб'єктів підприємницької діяльності належать насамперед усі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (придбання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, оплата праці робітників і службовців, відрахування у загальнодержавні цільові фонди, витрати на відрядження, орендна плата, позареалізаційні витрати, пов'язані з відвантаженням та транспортуванням продукції, інші витрати, які пов'язані з виробництвом та реалізацією (продажем) продукції, і крім амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів і нематеріальних активів).
Кожне підприємство у процесі своєї діяльності несе безліч витрат за рахунок інших, ніж собівартість продукції, джерел фінансування (прибуток, цільові фонди, кошти спеціального призначення, позичені кошти). Значна частина цих витрат включається до складу валових витрат. Серед них для більшості підприємств найважливіше значення мають такі витрати:
1) Заохочувальні витрати на оплату праці, які встановлюються за згодою власників підприємства і працівниками у грошовій або в будь-якій іншій формі. До них належать виплата винагороду підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок на відпочинок, лікування, інші подібні витрати, якщо вони передбачені колективним або трудовим...

Отже, валові витрати – це сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюють як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які купують для використання у власній господарській діяльності.
Між валовими витратами та витратами виробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозв’язок.
Відмінності валових витрат виробництва (діяльності) у наступному:
a) Валові витрати – об’єкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) – об’єкт фінансового обліку.
b) До валових включають будь-які витрати, пов’язані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг). На витрати виробництва (діяльності) вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.
c) До валових витрат включають попередню оплату постачальникам за товарно-матеріальні цінності.
Грошові кошти, перераховані як попередня оплата, у фінансовому обліку витратами виробництва (діяльності) не вважають, а зараховують до складу дебіторської заборгованості.
d) Амортизацію основних засобів у валові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва (діяльності) та обліковують у складі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративних та збитових витрат.
e) Валові витрати обліковують, щоб визначити оподатковуваний прибуток.
Витрати виробництва (діяльності) обліковують для визначення собівартості виробленої продукції (робіт. послуг) і обчислення фінансового результату діяльності підприємства.
f) Витрати на сплату штрафів, неустойки, пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включають до складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включають до витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційної діяльності.