Техологический процесс восстановления ведущего вала коробки передач ГАЗ52

Вихідні дані

1.1 Характеристика деталі

Деталь “Ведучий вал коробки передач” за номером 52-1301030
виготовляється з сталі 35Х ГОСТ 4543-71. Деталь призначена для передачі обертаючого моменту від зчеплення до коробки передач.
Деталь встановлюється в картері коробки передач на підшипнику.


Рис. 1.1
Деталь встановлюється в картер коробки передач по поверхні 2 яка виконана по 6-му квалітету точності з шорсткістю Ra 0,63. Поверхня 4 призначена для встановлення кулькового підшипника. Ця поверхня виконана по 9 –му квалітету точності з шорсткістю Ra 1,25. Поверхня 1 куди встановлюється роликовий підшипник виконана по 6-му квалітету точності з шорсткістю Ra 0,63. Ця поверхня має крім отвору точну центрову фаску. На шлицьову поверхню встановлюється диск зчеплення.Проміжний вал коробки передач встановлюється крізь підшипник по внутрішньому отвору .
Основні дефекти деталі вказані на Рис. 1.1


Рис 1.2 Ведучий вал та схема його встановлення
Аналізуючи дані деталі, можна зробити такі висновки:
1) виправлення геометричної форми зношених опорних шийок необхідно буде проводити шліфуванням, через високу твердість матеріалу;
2) враховуючи високу точність (7кв.) відновлення нарощених поверхонь шийок необхідно буде проводити у дві стадії обробки (попереднім і чистовим шліфуванням) при базуванні деталі по центровому отвору і фасці на отворі під підшипник;
3) при обробці отвору під роликовий підшипник можна використовувати як технологічні бази точну поверхню опорної шийки 2 і її торець;
4) обробка отвору під роликовий підшипник (6 кв.) також буде потребувати не менш двох стадій обробки.

Згідно завдання деталь має такі дефекти: знос шлиців по ширині , знос різі М45х1,5, знос шийки напрямного кінця,
Деталь відноситься до классу « круглі стержні»
Маса деталі 2,4 кг.
Габаритні розміри: довжина- 290; діаметр -95
Твердість матеріалу деталі - НRC 60 не менше

При роботі автомобіля під дією зовнішніх факторів та технологічних навантажень вузли, агрегати та деталі автомобіля зношуються, автомобіль з часом втрачає свої технічні, експлуатаційні та економічні характеристики. Для підтримання технічного стану автомобіля та для відновлення його технічних характеристик, автомобіль час від часу ремонтують. При ремонті автомобіль деякі деталі його вузлів повністю зношені, деякі можуть ще працювати як мінімум до наступного ремонту, а деякі економічно вигідно не замінювати а обновити – різними способами відтворивши їхні поверхні до первинних розмірів або шляхом переведення однієї з контактуючих деталей до наступного ремонтного розміру (як правило більш складної та коштовної), і застосувавши нову контактуючу деталь ремонтного розміру.
В даний час прийнято розглядати деталі, які можна відновити, по слідуючим признакам. Деталі які мають механічні пошкодження, такі що мають зношену поверхню, та такі що мають пошкодження антикорозійних покрить. В залежності від виду пошкодження даної деталі для її відновлення застосовують і різні методи. Так для деталей що мають механічні пошкодження застосовують для відновлення методи – пластичне деформування, зварювання, паяння, застосовують синтетичні матеріали для нарощування поверхні та усунення нерівностей. Якщо ми маємо справу з деталями з зношеною по верхньою то застосовуємо – слюсарно-механічну обробку, пластичне деформування, наплавлення, напилення, гальванічне та хімічне покриття, нанесення синтетичних матеріалів, електрофізичні методи обробки. При пошкодженні антикорозійних покрить найчастіше застосовують – покрашення, гальванічні покриття, хімічну обробку та обробку напиленням.
Якщо брати до уваги, що крім сказаного, до реставрації деталі необхідно очистити, помити, продефектувати та відсортувати то даний комплекс робіт можна організувати тільки на спеціальному заводі, що і робиться в даний час. А все це дає нам змогу отримати відновлені деталі якісними з найменшими...

1. Автомобиль ГАЗ Руководство по капитальному ремонту. М.: Минавтотранс РСФСР, 1961. 193 с.
2. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя, Т. 1. М.: Машиностроение, 1979, 728 с.
3. Белоусов А.П. Проектирование станочных приспособлений. М.: Высшая школа, 1980,230 с.
4. Горбацевич А.Ф. и др. Курсовое проектирование по технологии машиностроения, Минск: Вышейна школа, 1975, 288 с.
5. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. Справочник. М.: Машиностроение, 1979, 304 с.
6. Дехтеринский В. Капитальный ремонт автомобилей. Справочник. М.: Транспорт, 1989, 335 с.
7. Добрыднев И.С. Курсовое проектирование по предмету "Технология машиностроения", М.: Машиностроение, 1985, 184 с.
8. Канарчук В.С, Чигиринець А.Д., Голяк О.Л., Шоцький П.М. Технолопя та обладнання для вщновлення автомобшьних деталей. К.: 1нститут системних дослщжень освіти України, 1993.
9. Карагодин В.И., Митрохин Н.Н. Ремонт автомобилей и двигателей. М: "Министерство", 2001.
10. Клебанов Б.В., Кузьмин В.Г., Маслов В.И. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1974. 328 с.
11. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений. М.: Машиностроения, 1983, 278 с.
12. Кузнецов Ю.И. Конструкции приспособлений для станков с ЧПУ. М.: Высшая школа. 1988. 304 с.
13. Румянцев СИ., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. и др. Ремонт автомобилей. М.: Транспорт, 1988. 328 с.
14. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.4. Киев: Наукова думка 1981.467 с.
15. Сварочное оборудование. Каталог-справочник. 4.7. Киев: Наукова думка 1985.467 с.
16. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах. Под ред. Малова А.Н. М.: Машиностроение, 1985, 656 с.,496 с.
17. Справочник технолога авторемонтного производства / под ред. Г.А.Малышева. М.: Транспорт, 1977
18. Нефёдов Н.А., Осипов К.А. Сборник задач и примеров по резанью металлов и режущему инструменту. М.: Машиностроение, 1990, 446 с.
19. Номенклатурный каталог. Металлорежущие станки. М: 1986
20. Общемашиностроительные нормативы времени...