Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України

Вступ

ХХ століття стало періодом занепаду індустріальної цивілізації, кризою породженої нею наукової парадигми, та одночасно періодом зародження принципово нової, постіндустріальної парадигми, домінування якої відбудеться, скоріш за все, до середини ХХІ століття.
Остання чверть ХХ століття характеризується другою хвилею, фазою становлення постіндустріальної наукової парадигми. До цього підштовхнула серія глобальних криз, не передбачуваних катастроф, не підтвердження вироблених на базі попередніх парадигм прогнозів, радикальні зміни у світовому цивілізаційному просторі. Вчені багатьох країн в пошуках відповідей на нові виклики повернулися до спадщини вчених першої хвилі – Кондратьєва, Шумпетера, Сорокіна, Тойнбі та ін. Інтенсифікувалася наукова думка, з’являється велика кількість сміливих гіпотез – при одночасному занепаді престижу науки в суспільстві, розчаруванні в ідеї прогресу та її носії – науці. Спостерігається глобальна криза науки, що є провісником та вихідною точкою чергової наукової революції.[8, с. 28] Внаслідок саме такої революції і повинно відбутися становлення та розвиток постформаційної цивілізації – інформаційного суспільства.
В загалі-то, за зайнятістю у сферах господарства дослідниками виділяються наступні суспільства:
1- у виробництві продуктів харчування (аграрне суспільство),
2- у матеріальному виробництві (індустріальне суспільство),
3- у сфері послуг (постіндустріальне суспільство),
4- у сфері інформаційних послуг (інформаційне суспільство),
5- у сфері інтелектуальної діяльності (ноосферне суспільство).
Зразу ж необхідно відзначити, що дефініцій саме постіндустріального суспільства досить багато, тому є сенс у тому, щоб розглянути їх в найбільш узагальнюючому плані, відокремлюючи найбільш цікаві тлумачення.
Наприклад, на думку А.И. Ракітова, суспільство вважається постіндустріальним, якщо:
• будь-який індивід, група осіб, підприємство чи організація у будь-якій точці країни й у будь-який час можуть одержати за відповідну плату...

Висновки

На закінчення можна відзначити, що сам термін «постіндустріальна економіка» з'явився в той час, коли ще було важко визначити, що стане основою економічних стосунків, тому епоха і була названа «після індустріальної». Як було показано вище, з розвитком економіки в цьому напрямі стали використовуватися більш практичні визначення сервісної, інформаційної, інноваційної економіки, економіки знань. у сучасних постіндустріальних суспільствах сформувався саморегульований механізм, що дозволяє здійснювати інвестиції, стимулюючі господарський розвиток, за допомогою максимізації особистого вжитку, що завжди здавався антитезою накопиченням і інвестиціям.
У тому, що людство не лише освоює інформацію як невичерпний ресурс для розвитку виробництва, але і перетворює основні види вжитки, пов'язані з розвитком особи, в засіб відновлення і нарощування цього ресурсу, ми бачимо заставу безконечного прогресу постіндустріального суспільства. Його бурхливе господарське зростання здатне продовжуватися десятиліттями в умовах не лише низької, але і негативної норми накопичення в її традиційному розумінні.
Тоді як індустріальні нації вимушені йти по шляху самообмеження у вжитку, постіндустріальні здатні його максимізувати, досягаючи при цьому набагато більш вражаючих і масштабних результатів. Нерівномірність господарського розвитку стає, таким чином, не виключенням, а правилом на сучасному світі, і подолання її виявиться, швидше за все, справою вельми віддаленого майбутнього.
У постіндустріальному суспільстві, - відзначає Д. Белл - "головним... стало домінування теоретичного знання, превалювання теорії над емпіризмом і кодифікування знань в абстрактні зведення символів, які... можуть бути використані для вивчення самих різних сфер досвіду". [22, с. 22]
В умовах розвитку української економики необхідно забезпечити випереджаючий розвиток сегментів нової (постіндустріальною) економіки - економіки знань, а саме:
• реалізувати позднєїндустріальную модель як перехідної до...