Цивільні правовідносини

ВСТУП

У процесі здійснення різного роду діяльності як окремі індивіди (громадяни), так і організації цих індивідів вступають між собою в різні відносини, що у силу їхнього суспільного характеру одержали назву суспільних відносин. Багато з цих відносин регулюються нормами права і тому називаються правовідносинами.
Правовідносини являють собою форму, у якій абстрактна норма права одержує конкретне вираження. Реалізація норми права в конкретних правовідносинах виявляється в тому, що учасники цих правовідносин наділяються суб'єктивними правами й обов'язками, що гарантуються державою.
Правові відносини носять вольовий свідомий характер в якому виражається індивідуальна воля їх учасників. В одних випадках воля їх учасників виявляється на всіх стадіях, починаючи від їх виникнення і закінчуючи реалізацією, в інших же випадках вольовий характер правовідносин виявляється в процесі здійснення взаємних прав і обов'язків, які виникають не з волі сторін.
У більш широкому змісті вольовий характер правовідносин виражається в тому, що в цих правовідносинах виявляється воля держави, яка встановила визначені правила, якими регулюються права й обов'язки учасників подібних відносин. ?4, с. 60-61?1
Норми цивільного права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відно¬сини за участю фізичних і юридичних осіб. При цьому суспільні відносини, бу¬дучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.
Отже, цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільно¬го права реалізуються в житті.
Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояс¬нює регулюючий вплив права на суспільні відносини.
Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України - 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. – К.: Парламентське видавництво. – 2003.
3. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина. – К.: Наукова думка, 2000. – 301 с.
4. Гражданское право. Часть первая: Учебник./Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 536 с.
5. Гражданское право. Том 1. Учебник./Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: “ПБОЮЛ Л.В. Рожников”, 2001. – 632 с.
6. Исаков С.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1984.
7. Теория государства и права./Под ред. С.С. Алексеева. – М., 1985.
8. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с. – (Экономика. Финансы. Право).
9. Цивільне право України. – Т.1. – К., 1999.
10. Цивільне право України. Частина перша./ За ред. проф. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. – 368 с.
11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./За ред. О.В. Дзери. Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 736 с.