ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ УКРАЇНИ

Існують ситуації, особливо в період становлення і розвитку ринкової економіки в державі, коли воно не може розвивати виробництво товарів і послуг на своїй території тільки за допомогою своїх власних ресурсів. В таких випадках вживаються заходів по залученню іноземних інвестицій. Вільні економічні зони є одним з прикладів державного регулювання економіки шляхом пільгового оподаткування, кредитування і ін. Створення таких зон в державі має на своїй меті розвиток пріоритетних галузей економіки, окремих регіонів за допомогою надання в таких зонах пільгових умов існування підприємств. Таким чином держава намагається поліпшити інвестиційний клімат в певних галузях і регіонах, сприяти розвитку малого і середнього бізнесу, а так само оновленню матеріально-технічної бази виробництва.
Вільна економічна зона (ВЕЗ) – це частина території країни, якої політичним центром наданий спеціальний правовий і економічний статус, що передбачає ринкову форму управління з частковою розподільною роллю держави, і організаційно-економічний механізм якої має систему пільг і стимулів для вітчизняних і іноземних підприємців, які здатні забезпечити виробництво і розподіл суспільного продукту для досягнення конкретної національної або регіональної інтеграційної мети.
Мета курсової роботи – розглянути принципи утворення і функціонування вільних економічних зон в Україні, їх класифікацію, досвід утворення і функціонування вільних економічних зон на прикладі іноземних держав та ін.
 

Досвід зарубіжних ВЕЗ говорить про те, що інвестори користуються приблизно однаковим набором пільг: митними (звільнення від імпортних мит або істотне зниження в порівнянні із звичайними); податковими (відсутність податків на додану вартість, на прибуток і акцизів); бюджетними (надання різного роду субсидій); правовими (спрощений режим установи і реєстрації фірм); банківськими (пільгове кредитування); валютними (повна лібералізація валютних операцій). Надані пільги надалі окупаються доходами бюджету, що ростуть, від зростання виробництва в зоні. В світі ВЕЗ порівняно багато, хоча рішення про їх створіння приймаються лише після грунтовного опрацьовування, в результаті якого доводиться їх народно-господарська доцільність і ефективність.
Що ж до функціонування ВЕЗ в Україні, то, як показує проведений аналіз, тільки п\'ять з дванадцяти існуючих зон працювали неефективно, до інших же був застосований не коректний підхід до оцінки результатів діяльності, що привело до закриття зрештою ВЕЗ в Україні. В цілому ж, вільні економічні зони допомогли привернути в економіку країни певні засоби, які б не вдалося привернути іншим шляхом. Необхідно відзначити, що закриття ВЕЗ в Україні повинне було стати не одноразовою відмовою від такої формі регіонального розвитку, а поступовий виявленням недоліків в роботі ВЕЗ, і здійсненню дій по законодавчому припиненню способів несумлінної поведінки підприємців в таких зонах. Але можливості по створенню законно функціонуючих і ефективних ВЕЗ ще не вичерпані, тому питання доцільності їх існування в Україні повинно ставиться найближчим часом.
Природно робота по залученню іноземних інвестицій складна і вимагає відповідального відношення. Тому вивчення, узагальнення і упровадження в життя кращого власного Українського і світового досвіду щодо ВЕЗ є насущною потребою для молодої держави. Ефективність роботи частини українських ВЕЗ і неефективність – інших повинна послужити приводом для більш детального розгляду способів і проблем їх...