Керівник -офіційний лідер колетиву ОВС

Актуальність даного дослідження обумовлена рядом причин як теоретичного, так і практичного характеру. По-перше, в даний час у вітчизняній психологічній думці поняття «лідер» стійко увійшло до наукового вжитку, витісняючи і заміщаючи собою, в певних ситуаціях, традиційно існуючий термін «діяч». Визначальною умовою процесу є| принципові зміни соціальної свідомості суспільства.
По-друге, особистості лідерів різних рівнів викликають найбільший науковий і суспільний інтерес. Це пов'язано, перш за все, з тим місцем в соціальному взаємозв'язку суспільства, яке займає лідерство сьогодні. Вираз «Великі епохи народжують великих людей» пояснює ситуацію, яка склалась.
По-третє, в періоди нестабільного конфліктного, кризового розвитку в групі роль лідерства значно підвищується. Лідер стає ініціатором необхідних масштабних змін, шляхом об'єднання і координації зусиль членів соціуму.
По-четверте, слід чітко розпізнавати лідера і керівника, брати до уваги специфіку цієї відмінності.
Проблема вивчення політичного лідерства не нова, вона привертала до себе увагу, починаючи з античності (Плутарх, Геродот й ін.), пізніше до неї зверталися Макіавеллі, Ф. Ніцше, Лебон, Тард. У XX столітті феномен лідерства розглядався в роботах М.Вебера, Т. Парсонса X. Арендта.
Серед сучасних дослідників імена У Шутца, Г.Герта, До Шатла, Жд. Хоманса, Т. Мітчелла, Р. До. Ашина, Р. А. Авцинової, Е.Б. Шестопал, Е.Б. Абашкиной, Ю.Н. Косолапової, Д.В. Ольшанського, В.Ф. Петренко і ін. Серед існуючих теорій, пов'язаних з проблемою даної дисертації, можна виділити: теорію лідерських рис (Е. Боргатт, Р. Стайс, Э. Роуз, Р. Манн, А. Гантер, Р. Хакманн), теорію навколишнього середовища (Е. Мамфорд, Е. Богардус, А. Мерфі, Л. Картер, М. Никсон), теорію «очікування взаємодії» (Р. Стогділл, Дж. Хемфілл, З Еванс), атрибутивну теорію (Р. Лорд, З. де Вадер, Р. Алліджер, До. Map), теорію трансформаційного лідерства (Дж. Берні, Ф. Фидлер і Р. Хаус), мотиваційні теорії (А. Маслоу, Е. Холандер), психоаналітичну...

1. Агеев. В. С. Межгрупповые взаимодействия. Социально-психологические проблемы. — М., 1990.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980.
3. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення - X.: "Основа", 1996. - 398 с.
4. Бурлачук А.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - Киев, 1989.
5. Варнер Зигерд, Лючия Ланг. Руководитель без конфликтов. — М., 1988.
6. Вендров Е. Е. Психологические проблемы управления. — М., 1969.
7. Вичев Васил. Нравственная культура руководителя. — М., 1988.
8. Губанов А.В. Полиция Запада: основы деятельности по охране правопорядка. М., 1993. С.
9. Закон України "Про державну службу" // Відомості Верховної Ради України. 1993. №52. Сї.490
10. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К-,
11. 1993. С. 453.
12. Іванченко В.В. Психологічний практикум з розвитку професійно-важливих якостей та вмінь інспекторів ДПС ДАІ. - ЦПП при ГУМВС України в місті Києві, 2002.
13. Макаренко А.С. Избранные произведения в 3-х т. т.З. - Изд. 2-е - К.: Радянська школа, 1985. - 589с.
14. Обозов Н.Н. Психология межличносных отношений. - К. Изд.«Лыбидь» при Киев. Ун-те. 1990. – 192 с.
15. Ольшанський В.Б. Психологическая теория коллектива. - Вопросы психологии, 1980, №3.
16. Омаров A.M. Руко водитель. М, 1982.
17. Парыгин Б.Д. Социально-психологический климат коллектива. Пути и методы изучения. Л., 1981.
18. Парыгин Б. Д. Социальная психология как наука. — Л., 1967.
19. Пашукова Т.І., Допіра А. І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології/ За ред. Т.І. Пашукової. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 204 с.
20. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других/ Сост.: Р. Римская, С. Римский. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. - 376 с.
21. Психология. Словарь/ Под ред. А. В, Петровського и М.Г. Ярошевского. - М., 1990. - 494 с.
22. Селье Г. Стресс без дистресса.М., 1979.
23. Смирнов А.Г. Практикум по общей психологи: Учебное пособие. - М.: Изд-во Института...